ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/80/19
Провадження № 11-1212заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М. Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
за участю: секретаря судового засідання Біляр Л. В.,
представника відповідача - Русакової І. Г.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року (судді Олендер І. Я., Бившева Л. І., Гончарова І. А., Ханова Р. Ф., Шипуліна Т. М.) в адміністративній справі № 9901/80/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання нечинним та протиправним рішення і
ВСТАНОВИЛА:
1. У лютому 2019 року позивач звернувся до суду із позовними вимогами визнати нечинним та протиправним рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 10 січня 2019 року № 59/0/15-19 "Про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Приморського районного суду м. Одеси".
Позовні вимоги мотивував тим, що відповідач в оскаржуваному рішенні не зазначив конкретну підставу для звільнення, ухвалив таке рішення на підставі частково скасованого рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 07 грудня 2017 року та на підставі незаконного акта - рішення ВРП від 27 грудня 2018 року.
На переконання позивача, оспорене рішення відповідач ухвалив усупереч процедурі його ухвалення, оскільки рішення було постановлено без його участі (безпідставна відмова у мотивованому клопотанні про відкладення розгляду питання про звільнення), що вказує на протиправність оскаржуваного рішення.
2. Відповідач через свого представника подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не погоджується з доводами позову, та просить відмовити у його задоволенні з таких підстав.
Оскаржуване рішення містить покликання на підстави та мотиви його прийняття, а позивач не навів причин для його скасування.
Конкретизує, що оскаржене рішення ВРП не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а є лише актом, яким реалізує рішення про вчинення суддею дисциплінарного проступку. У цьому рішенні ВРП не оцінює обставин та висновків дисциплінарного органу щодо змісту характеру дисциплінарного проступку, виду дисциплінарної відповідальності та інших пов`язаних із цим питань, оскільки згідно зі спеціальним законом ВРП не вправі переоцінювати обставини, які були встановлені нею в рамках процедури дисциплінарного провадження.
Відповідаючи на доводи позивача про ухвалення оскаржуваного рішення на підставі частково скасованого акта - рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 07 грудня 2017 року та на підставі незаконного акта - рішення ВРП від 27 грудня 2018 року, ВРП послалася на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 11-64сап19, де цим доводам Велика Палата Верховного Суду надала відповідну оцінку. Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) досліджені й оцінені раніше судом обставини не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, стосовно яких вони встановлені. Покликалася й на те, що оскаржуване рішення ухвалено повноваженим складом (на засіданні були присутні 17 членів ВРП), за нього проголосували одноголосно та підписали всі члени ВРП, які брали участь у його ухваленні. Рішення містить посилання на підстави та мотиви його ухвалення.
3. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 07 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовив.
Цей суд дійшов висновку, що доводи позивача про протиправність оскарженого рішення, через те що ВРП ухвалила його на підставі частково скасованого рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 07 грудня 2017 року та на підставі незаконного акта - рішення ВРП від 27 грудня 2018 року, є безпідставними, такими, що не знайшли свого підтвердження. За цим судовим рішенням обставини, пов`язані з визнанням протиправними рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 07 грудня 2017 року № 3943/1дп/15-17 та рішення ВРП від 27 грудня 2018 року № 4052/0/15-18, отримали відповідну оцінку у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2019 року за наслідками розгляду справи № 11-64сап19, яка набрала законної сили. Цим рішенням встановлено, що підстави для скасування названих рішень ВРП відсутні, а тому при розгляді цієї справи обставини вчинення дисциплінарного проступку доведенню не підлягають на підставі частини четвертої статті 78 КАС України.
Суд також зазначив, що частиною другою статті 57 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII (далі - Закон № 1798-VIII) передбачений вичерпний перелік підстав, за яких може бути оскаржене та скасоване рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, а такі підстави не знайшли свого підтвердження.
Твердження позивача про порушення ВРП процедури прийняття рішення внаслідок розгляду питання про звільнення без його участі суд визнав безпідставними, позаяк відповідно до статті 56 Закону № 1798-VIII неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
4. ОСОБА_1 не погодився із рішенням суду і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 07 жовтня 2019 року та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.
У своїй скарзі позивач вказує на те, що рішення суду є незаконним, позаяк ухвалено в результаті неправильного застосуванням норм права та на підставі об`єктивно недостатніх фактичних обставин справи.
Фокусує увагу на необґрунтованості рішення суду першої інстанції, прояв якої вбачає в тому, що суд проігнорував те, що у рішенні ВРП не зазначено конкретної підстави для звільнення, не зважив на висновки рішення ВРП від 27 грудня 2018 року в частині зміни кваліфікації та підстави для звільнення, не врахував постанови Верховного Суду від 06 червня 2019 року в частині констатації незаконності притягнення до відповідальності у зв`язку із порушенням правил юрисдикції.
Посилається скаржник і на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на доводи його позовної заяви про те, що відмова в задоволенні клопотання про відкладення розгляду засідання ВРП без жодного обґрунтування свідчить про порушення його права на участь у процесі прийняття рішення.
Інші доводи скарги є подібними до доводів позовної заяви.
5. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року - без змін з мотивів, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.
6. У судове засідання позивач ОСОБА_1 вкотре не з`явився, натомість повідомив про причини неявки, які зумовлені тим, що він з 27 жовтня 2020 року перебуватиме в Німеччині як особа, яка супроводжує громадянина ОСОБА_2, котрий прибув до цієї країни для отримання курсу хімотерапії, щоб лікувати лімфоми. За поясненнями ОСОБА_1, ця особа є його близьким другом, вони неодноразово здійснювали поїздки для лікування за офіційними викликами медичної установи м. Мюнхена. Поряд із цим, зазначив, що у разі коли суд визнає названі ним причини неявки в судове засідання неповажними, не заперечує проти розгляду справи без його участі.
Подібного змісту причини для відкладення розгляду справи автор скарги називав й раніше, зокрема, коли розгляд справи був призначений на 01 жовтня 2020 року. Тоді ОСОБА_1 тільки назвав іншу дату перебування в Німеччині з метою лікування його знайомого (…). Попереднього разу Велика Палата Верховного Суду визнала прийнятною цю причину для відкладення розгляду справи з огляду на характер самої причини і час її виникнення, названий у заяві. Але при цьому виходила з того, що до дати наступного судового засідання - 04 листопада 2020 року суддя ОСОБА_1 матиме час для того, щоб його знайомий, який лікується за кордоном, міг знайти особу, яка зможе супроводжувати його за кордон для лікування, а скаржник натомість зможе вирішити питання про свою участь у судовому засіданні за його апеляційною скаргою на рішення ВРП про його звільнення.
Як згадано вище, суддя ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився з причин, які саме для нього не можна визнати поважними. Скаржник по суті погодився на розгляд справи без його участі.
Згідно із частиною другою статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду визнала за можливе розглянути справу у відсутності позивача ОСОБА_1 .
Представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
7. Велика Палата Верховного Суду заслухала пояснення представника відповідача, дослідила матеріали справи, зважила на письмові звернення до суду, що стосуються суті спору, і дійшла висновку про таке.
8. У цій справі суд першої інстанції встановив фактичні обставини справи, які лаконічно можна викласти таким чином.
Президент України Указом від 18 жовтня 2013 року № 570/2013 призначив ОСОБА_1 на посаду судді Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим строком на п`ять років.
Указом від 26 вересня 2015 року № 564/2015 Президент України перевів ОСОБА_1 на посаду судді Приморського районного суду м. Одеси в межах п`ятирічного строку.
На розгляді ВРП перебувала дисциплінарна скарга ОСОБА_3 від 17 жовтня 2016 року на неправомірну поведінку судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
07 грудня 2017 року Перша Дисциплінарна палата ВРП ухвалила рішення № 3943/1дп/15-17, яким притягнула суддю Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді. Це рішення ОСОБА_1 оскаржив до ВРП.
Зазначені висновки стосувалися констатованих дисциплінарним органом ВРП порушень суддею правових норм під час вирішення питання про відстрочення сплати судового збору, недотримання вимог процесуального закону щодо належного повідомлення суддею Приватного акціонерного товариства "Асоціація "Південна" (далі - ПрАТ "Асоціація "Південна"), призначення справи до розгляду поза межами визначеного статтею 157 Цивільного процесуального кодексу України строку, постановлення суддею в один день одночасно трьох ухвал - про відстрочення позивачу сплати судового збору, відкриття провадження у справі та забезпечення позову, непроведення суддею підготовчого засідання.
ВРП 27 грудня 2018 року ухвалила рішення № 4052/0/15-18, яким рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 07 грудня 2017 року № 3943/1дп/15-17 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності залишила без змін.
У цьому рішенні ВРП зазначила, що істотні порушення норм процесуального права, які призвели до неправомірного втручання і позбавлення ПрАТ "Асоціація "Південна" права власності на майно, гарантованого Конституцією України і Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), є підставою для кваліфікації дій судді за пунктом 4 частини першої статті 92 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод; далі - Закон № 1402-VIII).
Рішення ВРП від 27 грудня 2018 року № 4052/0/15-18 було предметом судового перегляду, за результатами якого Велика Палата Верховного Суду 06 червня 2019 року прийняла постанову (справа №11-64сап19), якою скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а рішення ВРП від 27 грудня 2018 року №4052/0/15-18 - без змін.
10 січня 2019 року ВРП на підставі подання Першої Дисциплінарної палати ВРП про звільнення ухвалила рішення № 59/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Приморського районного суду міста Одеси на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України".
Матеріалами справи, зокрема, витягом з протоколу засідання ВРП від 10 січня 2019 року та належним чином завіреною копією оскаржуваного рішення, підтверджується, що на засіданні ВРП брали участь 17 її членів, тобто більшість від її складу; "за" звільнення позивача проголосувало 17 членів ВРП, проти - "0", не брали участі у голосуванні - "0", рішення ВРП підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні.
ОСОБА_1 не погодився із цим рішенням і звернувся до суду з адміністративним позовом.
9. Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.