ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 826/18177/15
Провадження № 11-266зва20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України (далі - ДСА), Апеляційного суду Донецької області, Управління Пенсійного фонду України у м. Селидове Донецької області (далі - управління ПФУ Донецької області, ПФУ відповідно), третя особа - Державна казначейська служба України, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року (судді Шарапа В. М., Бевзенко В. М., Динилевич Н. А.),
УСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ДСА щодо відмови у нарахуванні та виплаті вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити вихідну допомогу судді у зв`язку з відставкою у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді апеляційного суду Донецької області;
- визнати протиправними дії ПФУ щодо заперечення права позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
- визнати незаконним та скасувати рішення управління ПФУ Донецької областіщодо відмови в призначенні позивачу щомісячного довічного грошового утримання від 14 серпня 2015 року;
- зобов`язати управління ПФУ Донецької областіпризначити позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з дня наступного після відрахування зі штату суду, тобто з 25 липня 2015 року у розмірі 80 % грошового утримання судді.
Постановою Окружного адміністративного м. Києва від 22 грудня 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 . Суд виходив з того, що при вирішенні питання щодо наявності у судді, який пішов у відставку, права на отримання вихідної допомоги слід керуватися нормами закону, який врегульовує спірні відносини, у редакції, чинній на дату прийняття рішення про звільнення судді у відставку. Станом на дату звільнення позивача з посади були відсутні передбачені Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон
№ 2453-VI) підстави для виплати вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2016 року постанову суду першої інстанції скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено частково:
- зобов`язано ДСА нарахувати ОСОБА_1 вихідну допомогу судді, який вийшов у відставку в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, тобто за посадою судді апеляційного суду Донецької області, та перерахувати її Апеляційному суду Донецької області для виплати;
- зобов`язано Апеляційний суд Донецької області виплатити позивачу нараховану вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, тобто за посадою судді Апеляційного суду Донецької області;
- визнано протиправним та скасовано рішення управління ПФУ Донецької областіщодо відмови в призначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання від 14 серпня 2015 року;
- зобов`язано управління ПФУ Донецької областіпризначити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з дня наступного після відрахування зі штату суду, тобто з 25 липня 2015 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
ДСА, не погодившись із рішенням апеляційного суду звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила судове рішення скасувати та залишити у силі рішення суду першої інстанції.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 серпня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДСА, а ухвалою від 13 грудня 2017 року справу призначив до розгляду в судовому засіданні.
Касаційний адміністративний суд в складі Верховного Суду постановою від 11 жовтня 2018 року касаційну скаргу ДСА задовольнив, постанову апеляційного суду від 6 липня 2016 року в частині задоволення позову скасував та відмовив у задоволенні позову, рішення суду першої інстанції в іншій частині позовних вимог залишив у силі.
Згодом ОСОБА_1 подав до Європейського суду з прав людини (далі - Суд) заяву проти України, у якій скаржився на порушення своїх прав за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, а саме на те, що національний суд не повідомив його про здійснення касаційного провадження у справі, у зв`язку із чим він був позбавлений можливості подати заперечення стосовно поданої касаційної скарги.
4 червня 2020 року Суд ухвалив рішення у справі "ОСОБА_1 та інші проти України" за його заявою № 15517/19 (далі - Рішення), яким постановив, що Україна порушила стосовно заявника пункт 1 статті 6 Конвенції - право на справедливий суд у зв`язку з недотриманням принципу рівності сторін. Рішення Суду набуло статусу остаточного.
17 серпня 2020 року ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду заяву про перегляд постанови Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року з підстави, передбаченої пунктом 3 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме у зв`язку з установленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом.
Обґрунтовуючи наявність згаданої підстави для перегляду судових рішень, заявник посилається на рішення ЄСПЛ від 4 червня 2020 року у справі "ОСОБА_1 та інші проти України".
З огляду на встановлене в Рішенні Суду порушення принципу рівності сторін, що призвело до порушення права позивача на справедливий судовий розгляд, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 жовтня 2018 рокута ухвалити нове рішення, яким залишити без задоволення касаційну скаргу ДСА та залишити у силі рішення суду апеляційної інстанції про задоволення його позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, викладені в заяві та пояснення на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Україна ратифікувала Конвенцію, узявши на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (стаття 1 розділу І).
Пунктом 1 статті 6розділу І Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Одним з елементів закріпленого в цій статті права на справедливий суд є належне відправлення правосуддя.
Статтею 8 КАС у редакції, чинній на момент розгляду цієї справи касаційним судом, передбачено здійснення правосуддя в адміністративних судах за принципом рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Цей принцип реалізується, зокрема, наданням особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав і обов`язків, до яких, крім іншого, належить право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (стаття 44 КАС).
Відповідно до частини першої статті 215 КАС (у редакції, чинній на час відкриття касаційного провадження), суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття касаційного провадження надсилає копії ухвали про відкриття касаційного провадження особам, які беруть участь у справі, разом з копією касаційної скарги, інформацією про їхні права та обов`язки і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу.
За правилами частини третьої статті 215 КАС всі судові рішення, ухвалені суддею-доповідачем під час підготовки справи до касаційного розгляду, викладаються у формі ухвал, копії яких надсилаються особам, які беруть участь у справі.