Постанова
Іменем України
26 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 721/215/17
провадження № 51-2162 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Остапука В. І.,
суддів Кравченка С. І., Білик Н. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколаєнко О. О.,
прокурора Шевченко О. О.,
захисника Мацьоцького О. І.,
потерпілого ОСОБА_1,
представника
потерпілого - адвоката Федорук Ю. І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 на вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 31 жовтня 2018 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 08 травня 2020 року та представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Федорук Ю. І. на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 08 травня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016260130000088, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 345 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 31 жовтня 2018 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 4 ст. 296 ККУкраїни до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 345 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 ККУкраїни, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 років.
Вироком вирішено цивільний позов, питання відносно речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 08 травня 2020 року вирок суду першої інстанції змінено - на підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_2 засуджено за те, що він, 7 травня 2016 року приблизно о 00:30 біля приміщення магазину "Централ" в с. Довгопілля Путильського району Чернівецької області в ході конфлікту з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок, що супроводжувалось особливою зухвалістю, завдав ОСОБА_1 численних ударів у голову, груди і тулуб. Після цього, продовжуючи свої хуліганські дії, повернувся до свого автомобіля, взяв пістолет "Вій" калібру 9 мм та здійснив постріл у ОСОБА_1, чим заподіяв йому легких тілесних ушкоджень.
Крім того, 30 грудня 2016 року приблизно о 14:00 ОСОБА_2, сівши за кермо вантажного автомобіля КамАЗ д.н.з. НОМЕР_1, намагаючись уникнути перевірки документів на автомобіль і вантаж, почав рух вказаним автомобілем вперед, тоді як перед ним стояли працівники поліції. Щоб уникнути наїзду поліцейський ОСОБА_3 змушений був схопитися за бампер автомобіля під час руху та кричав водію, щоб той припинив свої протиправні дії. Однак ОСОБА_2 почав збільшувати швидкість, а тому ОСОБА_3, який тримався за бампер, зістрибнув на проїжджу частину, отримавши внаслідок цього легкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу інкримінованих злочинів. Обґрунтовуючи свої вимоги вказує, що судами як першої так і апеляційної інстанцій здобуті докази, які підтверджують його невинуватість.
У касаційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_1 - адвокат Федорук Ю. І. просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_2 та призначити новий розгляд у даному суді з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого. Стверджує, що апеляційний суд застосовуючи положення ст. 75 КК України та звільняючи ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, не врахував положень ст. 50, 65 КК України, які були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання.
Під час касаційного розгляду представник потерпілого ОСОБА_1 - адвокат Федорук М. І. підтримала подану нею касаційну скаргу з відповідним зазначенням мотивів. Вважала, що касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 необхідно задовольнити частково виключно в частині скасування ухвали апеляційного суду.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник Мацьоцький О. І. під час касаційного розгляду підтримав подану касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 повному обсязі та підтримав частково касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Федорук Ю. І. лише в частині скасування ухвали апеляційного суду.
Під час касаційного розгляду потерпілий ОСОБА_1 підтримав позицію, яку висловила його представник - адвокат Федорук Ю. І. та вважав, що ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 необхідно скасувати через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, призначивши новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Прокурор вважала за необхідне касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Федорук Ю. І. задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваження лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Положення ст. 94 КПК України передбачають, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Кримінальний процесуальний закон передбачає, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вказаних вимог закону при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_2 дотримано в повному обсязі.
За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 345 КК України кваліфіковані вірно.
Так, суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_2, та на підтвердження його винуватості послався обґрунтовано на: послідовні показання потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо подій, під час яких вони отримали тілесних ушкоджень, відповідно; показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які були очевидцями події злочинів, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 ; дані протоколів слідчих дій, висновки судових експертиз, а також показання самого ОСОБА_2, який в судовому засіданні не заперечував факт заподіяння потерпілому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, проте вважав, що діяв з метою самозахисту.