Постанова
Іменем України
26 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 279/4894/18
провадження № 51-3670км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Матієк Т. В., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н. В.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
засудженої ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 3 квітня 2020 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 15 липня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018060060000781, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Сантарка Коростенського районуЖитомирської області, зареєстрованої у АДРЕСА_1 ), жительки АДРЕСА_2, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 3 квітня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватою та засудженою за ч. 1 ст. 190 КК до покарання у виді штрафу у розмірі сорока неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області (далі - Управління) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 56 811,03 грн.
Вирішено питання про речові докази у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона 12 січня 2017 року та надалі 7 липня 2017 року в приміщенні Управління на вул. І. Франка, 5 у м. Коростені з метою отримання державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім`ї у поданій заяві про надання їй державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям (далі - заява) та декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги (далі - декларація), умисно не вказала відомостей про належний їй житловий будинок на АДРЕСА_3, загальною площі 59,2 кв. м, право власності на який було набуто на підставі рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 жовтня 2015 року за № 279/9961/15-ц, чим ввела в оману працівників Управління. У такий спосіб засуджена за період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року незаконно отримала 56 811,03 грн державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім`ї.
Житомирський апеляційний суд ухвалою від 15 липня 2020 року залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_1 - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, які її подала
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені щодо неї судові рішення і закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) через відсутність у її діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК. Обґрунтовуючи свої вимоги, засуджена вказує на те, що вирок суду не відповідає вимогам ч. 3 ст. 374 КПК, оскільки у ньому при формулюванні обвинувачення визнаного судом доведеним, не відображена суб`єктивна сторона інкримінованого злочину, а саме наявність у її діях прямого умислу та корисливого мотиву на вчинення шахрайських дій. ОСОБА_1 вказує, що вона помилково не вказала у заяві та декларації інформацію про наявність в неї на праві власності житлового будинку на АДРЕСА_3, оскільки він не придатний для проживання і вона не розглядала його як об`єкт декларування. Також засуджена наголошує, що за подання недостовірних даних про майно чи доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були виплачені надмірні кошти, настає цивільно-правова відповідальність, тому кримінальна відповідальність фізичної особи виключається. Стверджує, що апеляційний суд безпідставно не звільнив її від призначеного за ч. 1 ст. 190 КК покарання у зв`язку із закінченням строків давності, оскільки на час постановлення ухвали з моменту вчинення злочину минуло 3 роки.
Від захисника Бугайова М. В. та представника потерпілого Управління - Савчук М. В. надійшли заяви про здійснення касаційного розгляду за їх відсутності.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджена ОСОБА_1 підтримала подану касаційну скаргу та просила її задовольнити на підставах, указаних у ній.
Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги, просила оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд (далі - Суд) виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Положеннями ч. 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
У поданій касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного її засудження за вчинення інкримінованого злочину.
Перевіривши зазначені доводи, Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на нижченаведене.
Так, у результаті перевірки справи у порядку касаційної процедури встановлено, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК,ґрунтується на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, такі висновки про винуватість ОСОБА_1 судом зроблено на підставі:
- показань представників потерпілої сторони та цивільного позивача, які пояснили, що засуджена 12 січня 2017 року та 7 липня 2017 року зверталася до органів соціального захисту за оформленням матеріальної допомоги малозабезпеченим сім`ям; при цьому в поданих заявах та деклараціях вона вказала лише наявність у її користуванні житлового приміщення на АДРЕСА_2 . Також додали, що ОСОБА_1 було роз`яснено про необхідність зазначати відомості про перебування у її володінні або користуванні всіх житлових приміщень та про те, що відповідальність за недостовірність даних несе заявник;
- показань свідків ОСОБА_2 (юрисконсульта Управління), ОСОБА_3 (головного державного соціального інспектора Управління), ОСОБА_4, які підтвердили, що за результатами проведення перевірки правильності та повноти надання інформації, яка подається заявниками для призначення соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, було встановлено, що ОСОБА_1 під час оформлення соціальної допомоги подала недостовірні дані, а саме в декларації не зазначила відомостей про перебування у її власності житлового приміщення у с. Пугачівка;
- показань свідка ОСОБА_5, який пояснив, що був присутній у якості понятого під час проведення огляду місця події - житлового будинку у с. Пугачівка, у ході якого зафіксували обстановку біля будинку, окрім того повідомив, що будинок перебуває у задовільному стані.
Крім того, суд на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину послався на фактичні дані, що містяться:
- у протоколі огляду місця події від 14 вересня 2018 року з фототаблицями до нього, яким зафіксовано вигляд з вулиці житлового будинку на АДРЕСА_3, обстановку біля будинку;
- у рішеннях начальника Управління від 12 січня 2017 року та 7 липня 2017 року про призначення ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї за періоди 1 січня 2017 року по 30 червня 2017 року та з 1 липня 2017 року по 31 грудня 2017 року;
- у заявах про призначення соціальної допомоги від 12 січня 2017 року та 7 липня 2017 року, якими підтверджується, що обвинувачена була обізнана з наслідками та відповідальністю за подання недостовірної інформації про майно та доходи, про необхідність повернення отриманих коштів у разі подання неповних або недостовірних відомостей;
- у деклараціях про доходи та майновий стан від 12 січня 2017 року та 7 липня 2017 року, з яких убачається, що ОСОБА_1 зазначила лише про наявність у неї права лише на житлове приміщення на АДРЕСА_2, при цьому жодних даних про належність на праві власності житлового приміщення на АДРЕСА_3 вказано не було.
- в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з якою ОСОБА_1 на праві власності належать два житлові будинки на АДРЕСА_3, загальною площею 59,2 кв. м (житлова площа складає 18,2 кв. м) та на АДРЕСА_2, загальною площею 82,1 кв.м (житлова площа складає 45,1кв. м);
- в акті від 2 січня 2018 року, яким зафіксовано, що при перевірці особової справи № 674620 ОСОБА_1 виявлено відомості про об`єкти нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2, які є у її власності;
- у рішенні Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 жовтня 2015 року за №279/9961/15-ц, відповідно до якого за ОСОБА_1 визнано право власності на спадкове майно у виді житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті її баби;
- у висновку про технічний стан житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_3 від 22 квітня 2015 року за № 68 та довідці Коростенської МБТІ Житомирської обласної ради № 271 від 17 липня 2018 року, з яких убачається, що будинок являється житловим;