Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 642/6363/16-к
провадження № 51-3943 ск 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Іваненка І. В., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Голюк І. О.,
прокурора Костюка О. С.,
в режимі відеоконференції
захисників Буняєва О. В., Найдьонової Є. Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Курила Д. С., який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 травня 2020 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у м. Харків, проживає на АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України (далі - КК);
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, котрий народився у с. Хуторське Петриківського району Дніпропетровської області, проживає на АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз - 23 липня 2013 року Петриківським районним судом Дніпропетровської області за ст. 395 КК до покарання у виді арешту на строк 3 місяці,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачувалися в закінченому замаху на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті, з корисливих мотивів, вчинене за попередньою змовою групою осіб; умисному вбивстві, з корисливих мотивів, вчинене за попередньою змовою групою осіб; розбої, тобто нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло та заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, а також ОСОБА_1 обвинувачувався у викраденні документів, за таких обставин.
Так, 10 липня 2016 року приблизно о 7 год. ОСОБА_1 та ОСОБА_2, будучи у стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з метою заволодіння чужим майном, проникли до будинку АДРЕСА_3, де проживали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на заволодіння майном ОСОБА_3 та ОСОБА_4, розбійний напад та вбивство, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, передбачаючи реальну можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також допускаючи їх настання, почали заподіювати не менше 6 ударів руками, ногами по голові та іншим життєво важливим органам потерпілих з метою зламати їх волю до супротиву та змусити віддати всі належні їм кошти, а також інші матеріальні цінності. Крім того, ОСОБА_1 заподіяв удар ножем, який він приніс з собою, у шию та плече потерпілого ОСОБА_3 .
Надалі, ОСОБА_3, побоюючись за своє життя та життя ОСОБА_4, передав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наявні у нього грошові кошти у розмірі 200 грн та мобільний телефон марки "Nokia". Потім ОСОБА_1 відкрив шафу та дістав звідти банківську карту "ПриватБанк" на ім`я ОСОБА_3 та почав вимагати від останнього пін-код вказаної карти, при цьому продовжував наносити йому удари. Потерпілий ОСОБА_3 повідомив пін-код своєї карти ОСОБА_1 , після чого останній поклав вилучені речі, а саме мобільний телефон, банківську карту, грошові кошти та почав вимагати від ОСОБА_3 передати йому паспорт громадянина України, що виданий на ім`я ОСОБА_1, який він раніше залишив на зберігання у потерпілого.
Потерпілий ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що паспорт знаходиться у сараї, а тому вони втрьох попрямували надвір, де під час руху до сараю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжили заподіювати численні удари обухом сокири, яку вони взяли у приміщенні будинку, по голові потерпілого. Також ОСОБА_1 заподіяв не менше одного удару вилами в нижню частину тіла ОСОБА_3 . Крім того, у сараї вони продовжили наносити численні удари обухом сокири по голові потерпілого.
Не знайшовши паспорт, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покинули приміщення сараю, потім потерпілий під приводом необхідності прив`язати собаку зміг викликати допомогу, а в цей час ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернулися до будинку та продовжили заподіювати численні удари руками та ногами по голові та інших життєво важливим органам потерпілої ОСОБА_4 .
Після чого, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не знайшовши інших матеріальних цінностей в будинку та побоюючись викриття, залишили вказаний будинок, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Злочинними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді численних ран голови, закритої черепно-мозкової травми, різаної рани грудної клітини, тупої травми живота, однак йому була вчасно надана медична допомога.
Потерпілій ОСОБА_4 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, перелому основи черепа, численних гематом обличчя, від яких вона 2 серпня 2016 року померла, знаходячись на стаціонарному лікуванні у КЗОЗ "Харківська міська клінічна лікарня швидкої невідкладної медичної допомоги ім. проф. Мещанінова".
Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років; за ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією усього належного йому майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією усього належного йому майна.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано засудженому ОСОБА_1 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 11 липня 2016 року по день ухвалення вироку з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Цим же вироком ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 357 КК, та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачувався.
ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років; за ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців з конфіскацією усього належного йому майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців з конфіскацією усього належного йому майна.
Цим же вироком ОСОБА_2 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК, та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачувався.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано засудженому ОСОБА_2 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 11 липня 2016 року по день ухвалення вироку з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Прийнято рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком, 10 липня 2016 року приблизно о 7 год., ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , котрий був у стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, з корисливих мотивів, проникли до будинку АДРЕСА_3, де проживали ОСОБА_3 і ОСОБА_4, та здійснили напад з метою заволодіння чужим майном, шляхом застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я. В ході вказаних протиправних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нанесли удари руками по голові та інших життєво важливих органах потерпілої ОСОБА_4 з метою зламати її волю до супротиву та змусити віддати всі належні їй грошові кошти та інші матеріальні цінності, заподіявши останній тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпіла після тривалого лікування померла у лікарні.
Також, 10 липня 2016 року приблизно о 7:00, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, котрий був у стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, маючи умисел на скоєння нападу, з метою заволодіння чужим майном, шляхом застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я, проникли до будинку АДРЕСА_3, де мешкали ОСОБА_3 і ОСОБА_4, та почали заподіювати останнім удари руками з метою зламати їх волю до супротиву та змусити віддати всі належні їм грошові кошти та інші матеріальні цінності. Крім того, в ході таких протиправних дій ОСОБА_2 завдав потерпілому ОСОБА_3 кілька ударів обухом сокири, а ОСОБА_1 завдав не менше одного удару вилами в нижню частину тіла потерпілого ОСОБА_3, при цьому вимагаючи від ОСОБА_3 передати ОСОБА_1 паспорт громадянина України на його ім`я, який потерпілий утримував у себе. Не знайшовши в будинку матеріальних цінностей, окрім грошових коштів у сумі 200 грн та мобільного телефону марки "Nokia", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишили місце вчинення злочину з викраденим, чим заподіяли потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 матеріальної шкоди.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28 травня 2020 року вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінено у частині зарахування строку попереднього ув`язнення.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015) зараховано засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у строк покарання строк їх попереднього ув`язнення з 11 липня 2016 року по 25 травня 2020 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор Курило Д. С., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особам засуджених, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вказує на безпідставне перекваліфікування судом першої інстанції дій засуджених з п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК на ч. 2 ст. 121 КК та виправдання за ч. 2 ст. 15 п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали прямий умисел на заподіяння смерті потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Крім того, зазначає, що суд необґрунтовано дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 357 КК. Також, прокурор вважає, що призначене засудженим судом покарання не відповідає вимогам статей 50, 65 КК, оскільки не є достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів через м`якість. Всупереч приписам ст. 419 КПК апеляційний суд відповідним доводам апеляційної скарги прокурора належної оцінки не дав та необґрунтовано залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без зміни.