ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 639/3317/18
провадження № 51-4094км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Булейко О.Л., Іваненка І.В.,
за участю:
секретаря
судового засідання Письменної Н.Д.,
прокурора Костюка О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 червня 2020 року, постановлену у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Харкова, жителя того ж міста (АДРЕСА_1), раніше судимого за вироком Жовтневого районного суду міста Харкова від 16 квітня 2018 року за частиною 1 статті 185, частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 190, частиною 1 статті 70 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі статті 75 цього Кодексу звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 185 КК.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовтневого районного суду міста Харкова від 14 січня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 185 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі частини 4 статті 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Жовтневого районного суду міста Харкова від 16 квітня 2018 року більш суворим покаранням за цим вироком, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі статті 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 частини 1 статті 76 цього Кодексу.
Згідно з вироком ОСОБА_1 26 жовтня 2017 року о 01 год перебував у якості пасажира автомобіля моделі "Лада" (держаний номерний знак " НОМЕР_1 "), яким керував раніше йому незнайомий водій служби таксі ОСОБА_2 . Вийшовши із автомобіля разом з водієм біля будинку №10 на вулиці Дудинської (Наріманова) у місті Харкові, повідомив останньому, що забув свої речі, та, отримавши дозвіл їх забрати, повернувся до салону авто, звідки повторно таємно викрав помічений ним раніше планшет "Asus Transformer PAD", моделі "TF103CG", який знаходився між переднім пасажирським та водійським сидіннями, розпорядившись ним у подальшому на власний розсуд. Такими діями потерпілому ОСОБА_2 було завдано матеріальної шкоди на загальну суму 2450 грн.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 червня 2020 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор не погоджується із судовим рішеннямз підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосовування закону України про кримінальну відповідальність, просить його скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор стверджує, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення, зокрема щодо безпідставного звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням. Так, на переконання скаржника, апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_1 притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, а періодичність їх вчинення свідчить про антисоціальну поведінку засудженого. При цьому при призначенні засудженому покарання суд необґрунтовано врахував щире каяття ОСОБА_1 та визнання ним своєї вини.
Крім того, як стверджує прокурор, відшкодування засудженим спричиненої шкоди після висловлення потерпілим думки щодо необхідності призначення суворого покарання за вчинений ним злочин було викликано насамперед бажанням уникнути відповідальності.
Враховуючи викладене, ухвала апеляційного суду вимогам статті 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не відповідає, оскільки не містить належного обґрунтування прийнятого рішення.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні наполягав на задоволенні касаційної скарги, стверджував про незаконність ухвали апеляційного суду.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину та правильність кваліфікації його дій за частиною 2 статті 185 КК у поданій касаційній скарзіне оспорюються.
Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.