ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 732/138/18
провадження № 51-5638км19
Верховний Суд колегією суддів
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Могильного О. П., Яковлєвої С. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О. В.,
прокурора Матолич М. Р.,
захисника Костюка О. П.,
засудженого ОСОБА_1,
представника потерпілих Якуби Г. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Костюка О. П. на вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року, постановлені у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270000000727, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого в тому ж місті ( АДРЕСА_2 ), такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати траспортними засобами на строк 2 роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 150 000 грн кожному у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за встановлених та детально наведених судом першої інстанції у вироку обставин 08 жовтня 2017 року приблизно о 16:00, керуючи автомобілем "SSANG YONG ACTYON" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухаючись по вул. Маркова в с. Дібрівне Городнянського району Чернігівської області по автодорозі Чернігів - Городня - Сеньківка у напрямку від м. Городня до м. Чернігова, порушив вимоги пунктів 2.3 (б), 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, яка склалась на заокругленій ділянці дороги, не вибрав безпечної швидкості руху, перевищивши максимально допустиму швидкість руху в населеному пункті, позначеному дорожнім знаком 5.45, внаслідок чого не впорався з керуванням транспортного засобу, виїхав за межі проїзної частини на праве узбіччя по напрямку свого руху та неподалік приміщення відділення зв`язку, що розташоване на вул. Маркова, здійснив наїзд на ОСОБА_5, після чого, продовжуючи свій рух по правому узбіччю, здійснив наїзд на придорожнє дерево.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_5, а також пасажир автомобіля "SSANG YONG ACTYON" (державний номерний знак НОМЕР_1 ) ОСОБА_6 отримали тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала їхня смерть.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 09 вересня 2019 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала, та заперечення інших учасників провадження
В аналогічних за змістом касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та його захисник Костюк О. П., посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно надану оцінку доказам та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просять скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Суть доводів, наведених у касаційних скаргах скаржників, зводиться до їх вказівок на те, що вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції є незаконними і необґрунтованими, а висновки цих судів про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення ґрунтуються на припущеннях та неналежних і недопустимих доказах. Зокрема, на думку сторони захисту, місцевий суд дійшов необґрунтованого висновку про перевищення ОСОБА_1 допустимої швидкості руху, а також що порушення вимог ПДР перебуває у причинному зв`язку із наслідками, які настали. Безпідставно суд взяв до уваги показання свідка ОСОБА_7, оскільки останній був слідчим у цьому кримінальному провадженні, та відкинув показання свідка ОСОБА_8 у частині неможливості спостерігати за рухом автомобіля через паркан його домоволодіння.
Необґрунтовано суд відмовив у проведенні слідчого експерименту за участю обвинуваченого, його захисника, свідка ОСОБА_9 та слідчого Грецького В. П. в частині встановлення можливості у свідка візуально спостерігати через отвори в паркані за рухом автомобіля.
Апеляційний суд не зважив на вказані порушення та не усунув їх, усупереч статтям 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не дав оцінки доводам в апеляційній скарзі сторони захисту, не навів достатніх мотивів та підстав, виходячи з яких визнав їх необґрунтованими, а обмежився лише формальною вказівкою про доведеність винуватості ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні. При цьому апеляційний суд необґрунтовано відмовив у повторному допиті свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_8, чим, на думку скаржників, допустив порушення прав засудженого на захист.
У своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - Костюка О. П. представник потерпілих Якуба Г. О., посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просить залишити її без задоволення, а постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження у судовому засіданні
У судовому засіданні захисник Костюк О. П. та засуджений ОСОБА_1 підтримали касаційні скарги сторони захисту, просили їх задовольнити на підставах, зазначених у цих скаргах.
Прокурор і представник потерпілих Якуба Г. О., навівши відповідні пояснення, заперечили проти задоволення касаційних скарг сторони захисту, просили постановлені у кримінальному провадженні судові рішення залишити без змін.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, виходячи з наведених положень процесуального закону суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку. При перевірці доводів, наведених у касаційних скаргах, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Попри те, що засуджений та його захисник посилаються на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, суть доводів, наведених в їхніх касаційних скаргах, полягає у незгоді з наданою судом першої інстанції оцінкою доказів і, відповідно, встановленими фактичними обставинами справи, що з огляду на вимоги ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції, а тому Верховний Суд не перевіряє цих доводів касаційних скарг.
Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції в межах доводів апеляційної скарги, який порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів не встановив.
При перевірці судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом згідно зі ст. 94 цього Кодексу. Зміст обставин і доказів докладно наведено у вироку.
Факт керування ОСОБА_1 автомобілем марки "SSANG YONG ACTYON" (державний номерний знак НОМЕР_1 ) та вчинення 08 жовтня 2017 року ДТП, внаслідок якої потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримали тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала їхня смерть, під час судового розгляду та у касаційних скаргах стороною захисту не оспорюються.
Доводи захисника Костюка О. П. та засудженого ОСОБА_1 щодо заперечення винуватості останнього у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення були предметом ретельної перевірки суду першої інстанції та знайшли належну оцінку у вироку.
Так, обґрунтовуючи висновок щодо винуватості ОСОБА_1, суд послався на:
- показання потерпілої ОСОБА_4, яка зазначила, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 рухався на великій швидкості і коли він виїхав на асфальтове покриття на вул. Широкій, що примикає до основної траси, його почало заносити і розвертати правим боком, після чого він здійснив наїзд на неї та матір. Потерпіла також вказала про те, що саме у зв`язку з великою швидкістю автомобіля вона та її матір не встигли зреагувати і відбігти, з моменту виявлення автомобіля і до його зіткнення з ними пройшло лише кілька секунд;
- показання свідка ОСОБА_11, яка вказала, що, перебуваючи у дворі свого господарства, почула сильний гул автомобіля, який "летів" по дорозі на великій швидкості, після чого вона почула звук двох ударів. Коли вона вибігла з двору, то побачила автомобіль, який стояв на узбіччі між деревами, повернутий у бік м. Городні;
- показання свідка ОСОБА_9, яка зазначила, що в момент ДТП вона перебувала у дворі свого домогосподарства, почувши скрип гальм, через дерев`яний паркан (через отвори у ньому і його верх їй було видно автомобілі, що проїжджали) та відкриту хвіртку вона побачила, як по дорозі з м. Городні в напрямку м. Чернігова на великій швидкості їхав автомобіль, який винесло за межі дороги, кілька метрів він рухався по узбіччю паралельно дорозі, а потім підлетів і під час польоту вдарився об березу, яка росла на узбіччі. Від удару об дерево автомобіль розвернуло і він передньою частиною став у напрямку м. Городні, застрягши між березами. Після чого вона вибігла на місце ДТП;
- показання свідка ОСОБА_8 (чоловік ОСОБА_9 ), який зазначив, що, коли він перебував разом з дружиною у дворі свого домогосподарства, почув звук гальм автомобіля, потім удару, гуркіт і звук ще одного удару, після чого вони вибігли на вулицю. Також свідок вказав про те, що його дружина через відкриту хвіртку могла спостерігати за місце зіткнення автомобіля, а через дерев`яний паркан видно дорогу, але оглядовість обмежена;
- показання свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13, які показали, що були залучені як поняті до слідчого експерименту, який проводився з метою визначення швидкості руху автомобіля в момент ДТП за участю свідка ОСОБА_9 . Щодо обставин проведення цієї слідчої дії свідки повідомили, що вони сиділи в автомобілі, який використовувався для проведення слідчої дії, водій за пів кілометра до повороту розганявся і, проїжджаючи ділянку, де трапилась ДТП, вони засвідчували швидкість, з якою рухався автомобіль. Під час першого заїзду автомобіль рухався зі швидкістю приблизно 100 км/год, під час другого - 120 км/год. Після закінчення як першого, так і другого заїзду водій зупинявся, і свідки озвучували слідчому швидкість руху. Свідок ОСОБА_9 була у себе у дворі, вона стояла і спостерігала за автомобілем з того місця, де перебувала в момент ДТП. В обох випадках ОСОБА_9 вказувала, що швидкість руху автомобіля ОСОБА_1 була більшою;
- показання потерпілої ОСОБА_2, яка показала, що на досудовому розслідуванні брала участь у слідчому експерименті, який проводився з метою визначення швидкості руху автомобіля ОСОБА_1 в момент ДТП. Поняті під час слідчого експерименту перебували в автомобілі, а слідчий та свідок ОСОБА_9 у дворі та спостерігали за автомобілем з того місця, де в момент ДТП була свідок і звідки вона візуально спостерігала за рухом автомобіля засудженого. Водій на автомобілі проїздив на швидкості по тій ділянці дороги, де рухався ОСОБА_1, а ОСОБА_9 зі свого місця візуально спостерігала за рухом автомобіля і зазначала, що автомобіль рухався зі ще більшою швидкістю. Поняті ж з автомобіля повідомляли слідчому швидкість, з якою рухався автомобіль. Під час останнього заїзду автомобіль рухався зі швидкістю 120 км/год, але входив у поворот. Натомість ОСОБА_9 сказала, що автомобіль обвинуваченого рухався зі ще більшою швидкістю;
- показання свідка ОСОБА_7 (слідчого), який розповів про обставини проведення ним слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_9 і підтвердив дані, зафіксовані у протоколі;
- протокол огляду дорожньо-транспортної пригоди від 08 жовтня 2017 року з фототаблицею та схемою, у якому зафіксовані обставини ДТП за участію належного ОСОБА_1 автомобіля "SSANG YONG ACTYON", (державний номерний знак НОМЕР_1 );