Постанова
Іменем України
25 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 639/858/20
провадження № 51-3229 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Єремейчука С. В., Мазура М. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Черниш А. І.,
прокурора Титаренко Ю. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 травня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 17 червня 2020 року.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 травня 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора Харківської місцевої прокуратури № 6 щодо невиконання ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 лютого 2020 року - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, ОСОБА_1 оскаржила його до апеляційного суду.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 17 червня 2020 року на підставі ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на зазначену ухвалу слідчого судді.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам, просить скасувати ухвали Жовтневого районного суду міста Харкова від 12 травня 2020 року та Харківського апеляційного суду від 17 червня 2020 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 лютого 2020 року про зобов`язання внести відомості до ЄРДР та ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 травня 2020 року про відмову у задоволенні скарги про виконання вищезазначеної ухвали, є суперечливими. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено незаконним складом суду, оскільки скарга мала бути розглянута не слідчим суддею, а суддею суду першої інстанції в порядку ч. 5 ст. 534 КПК України. Зазначає, що апеляційним судом було необґрунтовано відмовлено у відкритті апеляційного провадження, що на думку ОСОБА_1 є порушенням ч. 2 ст. 30 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Титаренко Ю. О. вважав касаційну скаргу не обґрунтованою, просив залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак в судове засідання не з`явились. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Право особи на апеляційне оскарження, спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
Згідно вимог ст. 24 КПК України кожному гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод, законних інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
При цьому Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, відповідно до чого КПК України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов такого висновку.
Як вбачається з матеріалів провадження, до Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 травня 2020 року, якою у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора Харківської місцевої прокуратури №6 щодо невиконання ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 лютого 2020 року відмовлено. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушувала питання про скасування ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 травня 2020, посилаючись на те, що вона постановлена незаконним складом суду, всупереч вимогам передбаченим ч. 2 ст. 24, ч. 3 ст. 26 та ч. 5 ст. 534 КПК України.