Постанова
Іменем України
18 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 489/6029/17
провадження № 61-10919св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва, у складі судді Рум`янцевої Н. О., від 17 лютого 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Лисенка П. П., Самчишиної Н. В., Серебрякової Т. В., від 06 липня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 (в процесі розгляду справи відповідача замінено правонаступником - на ОСОБА_2 ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самовільної будівлі.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що йому належить житловий будинок АДРЕСА_1, власником житлового будинку, якому надано адресу: АДРЕСА_2 , є відповідач.
У 2007 році ОСОБА_3, разом з чоловіком своєї доньки, на території земельної ділянки, яка належить позивачу та з використанням стіни належного йому гаража, без його згоди і дозвільних документів, самовільно почали будівництво гаража. Для встановлення даху відповідач врізав балки в стіну його гаража, чим порушив конструкцію споруди. Більше того, примикання гаража відповідача до гаража позивача призводить до неможливості обслуговування позивачем стіни свого гаража та його своєчасного ремонту.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні його власністю шляхом знесення гаража літера "Г", який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 10 грудня 2018 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .
Зобов`язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні власністю ОСОБА_1 шляхом знесення гаража літери "Г", який розташований за адресою: АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_3 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 05 червня 2019 року задоволено заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 грудня 2018 року.
Скасовано заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 грудня 2018 року, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 21 жовтня 2019 року замінено неналежного відповідача ОСОБА_3, на належного - ОСОБА_2, оскільки ОСОБА_3 подарувала свою частину будинку дочці ( ОСОБА_2 ). Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 17 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні власністю ОСОБА_1 шляхом знесення самочинно зведеного гаража літера "Г", який розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами.
Місцевий суд, ухвалюючи рішення у справі, врахував висновки судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 125-063, проведеної судовим експертом Лесків С. А., якою встановлено, що будівля гаража літ. "Г" - 2017 року побудови, збудована самочинно на земельній ділянці АДРЕСА_2, на час дослідження має 100 % ступінь готовності та експлуатується. При будівництві гаража літ. "Г" була порушена межа земельної ділянки АДРЕСА_1 у фасадній частині вздовж правої бокової зовнішньої стіни гаража літ. "З" загальною площею - 2,6 кв. м, розміром 0,3х8,27 м, як вказано на геодезичній зйомці ТП-№244.07.2018, виконаній ФОП ОСОБА_4 у липні 2018 року. Дослідивши зовнішнім оглядом фасадну та задню торцеву частини будівлі гаража літ. "Г", яка розташована на земельній ділянці АДРЕСА_2, встановлено: земельна ділянка довжиною - 0,3 м, яка прилягає до правої зовнішньої стіни будівлі гаража літ. "З" забудована кладкою з силікатної цегли та пиляного каменю, що є фасадною та задньою стінами будівлі гаража літ. "Г", але встановити чи використовувалася частина будівлі гаража літ. "З", а саме права бокова стіна та чи є вона загальною стіною з гаражем літ. "Г", а також чи має факт пошкодження при будівництві гаража за адресою: АДРЕСА_2, будівлі гаража літ. "З", що належить ОСОБА_1 не надається можливим, у зв`язку з відсутністю доступу на земельну ділянку № НОМЕР_1 та дослідження будівлі гаража літ. "Г".
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 липня 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, які виникли між сторонами, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.
Апеляційний суд, переглядаючи справу, не погодився із доводами відповідача про необхідність проведення повторної судової будівельно-технічної експертизи у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2020 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 17 лютого 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 липня 2020 року, а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що місцевим судом справу було розглянуто за її відсутності, належним чином про дату, час і місце судового засідання її повідомлено не було. Апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, відмовив у витребуванні для дослідження матеріалів цивільних справ № 2-189/2007 та № 2-62/2009 з архіву Ленінського районного суду міста Миколаєва,а також відмовив у проведенні повторної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи.
Рішення у справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-1721цс16, постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 458/1173/14-ц, від 22 квітня 2019 року у справі № 396/724/16-ц.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
05 серпня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання заочного рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 17 лютого 2020 року відмовлено.
02 жовтня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що на підставі договору дарування частини житлового будинку від 05 лютого 1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Барсковою Л. Є., зареєстрованого у реєстрі за № 405 ОСОБА_1 набув право власності на 38/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд АДРЕСА_1 (а.с. 7).
На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08 січня 2008 року ОСОБА_1 належить 67/100 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (а.с. 9).
На підставі договору дарування від 25 січня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Юрловою Т. Г., зареєстрованого у реєстрі за № 135 ОСОБА_1 набув право власності на 33/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд АДРЕСА_1 (а.с. 8).
Згідно з рішенням виконкому Миколаївської міської ради № 575/63 від 10 травня 1958 року ОСОБА_6 (матері позивача) було відведено земельну ділянку під забудову площею 468 кв. м на АДРЕСА_1 .
У 1991 році ОСОБА_6 продала 43/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_7, який в свою чергу, продав зазначену частку ОСОБА_3 .
Відповідно до рішення Миколаївської міської ради від 25 травня 2007 року зазначеній частці житлового будинку (43/100) було присвоєно нову адресу: АДРЕСА_2 .
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 червня 2007 року та додатковим рішенням цього ж суду від 07 вересня 2007 року (справа № 2-189/2007) визнано незаконним, недійсним та скасовано виданий ОСОБА_6 державний акт на право приватної власності на земельну ділянку для обслуговування індивідуального житлового будинку, площею 0,0270 га, реєстраційний № 597 від 12 серпня 1997 року та зобов`язано Миколаївську міську раду видати ОСОБА_6 державний акт на право приватної власності на землю, згідно з планом уточнених розмірів зовнішніх границь земельної ділянки, згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 120-2291 від 18 грудня 2006 року (а.с. 12, 13).
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 вересня 2009 року у справі № 2-62/2009 визнано незаконним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 828999, площею 191 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, виданий 17 серпня 2006 року Миколаївською міською радою на ім`я ОСОБА_3 та зобов`язано Миколаївську міську раду видати державний акт Мацюк В. В. з урахуванням уточнення меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 169).
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2014 року у справі № 489/5711/13-ц зобов`язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 власністю шляхом знесення за рахунок позивача ОСОБА_1 самочинно збудованого незавершеного будівництвом гаража з силікатної цегли зі встановленими металевими розпашними воротами, який побудовано впритул до гаража літ. "З", та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 і належить ОСОБА_3 . Зобов`язано ОСОБА_3 протягом двох місяців з дня набрання рішенням суду законної сили за власний рахунок знести самочинно збудовану відкриту веранду, по стовпам з силікатної цегли з перекриттям з дерев`яних брусків та покриттям листами хвилястими азбестоцементними за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 14-16).
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 15 січня 2015 року (справа № 489/5711/13-ц) рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 січня 2014 року скасовано у частині задоволення вимог про знесення за рахунок позивача ОСОБА_1 самочинно збудованого незавершеного будівництвом гаража та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін (а.с. 17-19).
Згідно рішення Миколаївської міської ради № 4/52 від 19 квітня 2016 року:
- затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (кадастровий номер 4810136900:01:080:0016) площею 287 кв. м, у тому числі: 131 кв. м - капітальна забудова, 156 кв. м - прибудинкова територія, із земель комунальної власності, з віднесенням їх до земель житлової забудови для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ;
- надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 287 кв. м для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 (а.с. 22).
Відповідно до договору дарування житлового будинку від 31 травня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ємельяновою О. В. та зареєстрованого у реєстрі за № 344, ОСОБА_3 передала у дар ОСОБА_2, а остання прийняла у дар належний дарувальнику житловий будинок АДРЕСА_2 (а.с. 115).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02 червня 2016 року ОСОБА_2 є власником житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_2 (а.с. 117).
Відповідно до листа Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області від 07 листопада 2014 року № 7/14-61.31-14у громадянці ОСОБА_3 у період з 01 січня 2008 року документи дозвільного характеру Управлінням не видавалися, документи декларативного характеру не реєструвалися (а.с. 23).
Згідно листа Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради від 06 вересня 2017 року № 661/22.01.01-20/17 за зверненням ОСОБА_1 здійснено перевірку дотримання вимог містобудівного законодавства, але при перевірці мешканці будинку АДРЕСА_2 перешкоджали у здійсненні повноважень органу держархбудконтролю шляхом недопущення до об`єктів будівництва, відмови надання документів, приховування відносин до прав власності на садибу (а.с. 25).
Зі звіту ПП "Промжилстрой" про проведення технічного обстеження гаража на земельній ділянці садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_2 вбачається, що проектна та робоча документація у замовника ( ОСОБА_2 ) відсутня, а також відсутня інформація щодо відповідності місця розташування об`єкта вимогам державних та будівельних норм, отримана виконавцем від місцевого органу містобудування та архітектури (а.с. 118-122).
Відповідно до висновку № 125-063 судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 125-063 від 05 жовтня 2018 року, встановлено, що будівля гаража літ. "Г" - 2017 року побудови, збудована самочинно на земельній ділянці АДРЕСА_2, на час дослідження має 100 % ступінь готовності та експлуатується. При будівництві гаража літ. "Г" була порушена межа земельної ділянки АДРЕСА_1 у фасадній частині вздовж правої бокової зовнішньої стіни гаража літ. "З" загальною площею 2,6 кв. м, розміром 0,3х8,27 м, як вказано на геодезичній зйомці ТП-№244.07.2018, виконаній ФОП ОСОБА_4 у липні 2018 року. Дослідивши зовнішнім оглядом фасадну та задню торцеву частини будівлі гаража літ. "Г", яка розташована на земельній ділянці АДРЕСА_2, встановлено: земельна ділянка довжиною - 0,3 м, яка прилягає до правої зовнішньої стіни будівлі гаража літ. "З" забудована кладкою з силікатної цегли та пиляного каменю, що є фасадною та задньою стінами будівлі гаража літ. "Г", але встановити чи використовувалася частина будівлі гаража літ. "З", а саме права бокова стіна та чи є вона загальною стіною з гаражем літ. "Г", а також чи має факт пошкодження ОСОБА_3 при будівлі гаража за адресою: АДРЕСА_2 будівлі гаража літ. "З", що належить ОСОБА_1 не надається можливим, у зв`язку з відсутністю доступу на земельну ділянку № НОМЕР_1 та дослідження будівлі гаража літ. "Г" (а.с. 65-78).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.