Постанова
Іменем України
30 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 761/12945/17
провадження № 61-11732св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуАкціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 лютого 2019 року в складі судді Волошина В. О. та постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2019 року в складі колегії суддів: Ящук Т. І., Немировської О. В., Чобіток А. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити дії.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він з 12 вересня 2002 року перебував у трудових відносинах з ПАТ "НАК "Нафтогаз України". З 19 жовтня 2015 року працював на посаді заступника начальника відділу інформаційно-аналітичного забезпечення управління обов`язкової звітності товариства. 05 грудня 2016 року відповідач видав наказ про звільнення позивача з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки йому своєчасно не надано достовірну інформацію щодо усіх наявних вакантних посад. Роботодавець також не врахував його переважне право на залишення на роботі. На думку позивача, звільнення відбулось виключно з особистих мотивів керівництва ПАТ "НАК "Нафтогаз України".
З огляду на викладене, з урахуванням уточненої позовної заяви від 26 травня 2017 року, ОСОБА_1 просив суд:
визнати незаконним і скасувати наказ ПАТ "НАК "Нафтогаз України" від 05 грудня 2016 року № 521-к "По особовому складу" про його звільнення;
поновити його на посаді заступника начальника відділу інформаційно-аналітичного забезпечення управління обов`язкової звітності;
допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді;
зобов`язати ПАТ "НАК "Нафтогаз України" внести запис до трудової книжки позивача про недійсність запису про звільнення;
стягнути з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу;
зобов`язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення протягом місяця від дати ухвалення рішення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 08 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним наказ ПАТ "НАК "Нафтогаз України" від 05 грудня 2016 року № 521-к "По особовому складу".
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника начальника відділу інформаційно-аналітичного забезпечення управління обов`язкової звітності ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з 11 березня 2017 року.
Стягнуто з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 707 201,00 грн без врахування відповідних податків та інших обов`язкових платежів.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та виплати йому суми середньомісячної заробітної плати у розмірі 31 069,50 грн.
В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивача протиправно звільнено з роботи, оскільки відповідач одночасно з попередженням про звільнення не надав позивачу повну і достовірну інформацію про всі вакантні посади, які з`явились на підприємстві до дня його звільнення.
Суд першої інстанції вказав, що вимоги позивача про зобов`язання відповідача внести запис до його трудової книжки про недійсність запису про звільнення є передчасними, оскільки такі відомості згідно з нормами Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вносяться роботодавцем під час поновлення працівника на роботі.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 травня 2019 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 лютого 2019 року в частині визнання наказу незаконним змінено та викладено рішення у вказаній частині в такій редакції: "Визнати незаконним наказ Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") № 521-к від 05 грудня 2016 року "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 ".
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 лютого 2019 року в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінено. Визначено, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на користь ОСОБА_1, становить 358 978,00 грн, а сума середньомісячної заробітної плати в частині негайного виконання рішення - 15 020,00 грн.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 лютого 2019 року також змінено в частині розподілу судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що позивач дотримався строку звернення до суду з позовом до відповідача.
Суд апеляційної інстанції також вказав, що ОСОБА_1 оскаржував наказ лише в частині його звільнення. Щодо надання відпустки наказ не був предметом оскарження в суді першої інстанції. Тому дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в частині скасування наказу в повному обсязі необхідно змінити, визнавши наказ незаконним лише в частині звільнення позивача, а в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі з 11 березня 2017 року - залишити без змін.
Апеляційний суд вважав помилковими висновки суду першої інстанції про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 707 201,00 грн та середньомісячного заробітку в частині негайного виконання рішення - 15020 грн, виходячи із середньоденної заробітної плати позивача 1 479,50 грн, оскільки згідно з довідкою про визначення розміру середньоденного заробітку такий становить 751,00 грн. Крім того, суд вказав, що сума судового збору, від сплати якого позивача звільнено при поданні позовної заяви, залежить від стягнутої за рішенням суду суми середнього заробітку, то рішення суду першої інстанції в частині суми судового збору також підлягає зміні.
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У червні 2019 року АТ "НАК "Нафтогаз України" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, частково задовольняючи позов, вийшов за межі позовних вимог. Позивач як в первинній позовній заяві, так і в уточненій просив суд поновити його на посаді заступника начальника відділу інформаційно-налітичного забезпечення управління обов`язкової звітності. При цьому суди дійшли висновку про поновлення позивача на посаді заступника начальника відділу інформаційно-аналітичного забезпечення управління обов`язкової звітності, хоча саме такої вимоги позивач не пред`являв.
Суди не врахували, що позивач пропустив строк для звернення до суду із позовною заявою про поновлення на роботі. Позивач був ознайомлений та отримав копію наказу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" від 05 грудня 2016 року № 521-К "По особовому складу", яким його було звільнено, саме 05 грудня 2016 року, а із позовом до суду звернувся лише 12 квітня 2017 року. При цьому суд апеляційної інстанції надав оцінку дотримання строку оскарження наказу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" від 10 березня 2017 року № 70-К, яким внесено зміни до наказу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" від 05 грудня 2016 року № 521-К, хоча такий не оскаржувався. Поновлення позивача на роботі без визнання наказу відповідача від 10 березня 2017 року № 70-К "По особовому складу" є незаконним та суперечить статті 235 КЗпП України, а також свідчить про те, що суди вийшли за межі позовних вимог.
Задовольняючи позовну вимогу про визнання незаконним і скасування наказу відповідача від 05 грудня 2016 року № 521-к в частині звільнення позивача, суди не зазначили жодної правової норми, яку порушив відповідач під час прийняття цього наказу.
Суди помилково вважали, що роботодавець зобов`язаний пропонувати всі наявні у нього вакансії. На думку відповідача, такий обов`язок стосується лише тих посад, завдання та обов`язки за якими працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду та стажу роботи. Суди не вказали жодної вакантної посади за період з дня повідомлення позивача про звільнення (02 серпня 2016 року) до дня його звільнення (11 березня 2017 року), яку позивач міг би займати відповідно до його освіти, кваліфікації, досвіду та стажу роботи та яка не була запропонована позивачу. Тому позивач не довів, що у відповідача були вакантні посади, які могли бути йому запропоновані.
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції оскаржуються в частині задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим ці судові рішення переглядаються лише в цих межах.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2019 року на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення, що за своєю суттю є відзивом на касаційну скаргу. У письмових поясненнях зазначено про необґрунтованість доводів касаційної скарги, тому позивач просив касаційну скаргу залишити без задоволення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" та витребувано справу із суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для її задоволення немає.
Суди встановили, що ОСОБА_1 працював у відповідача з вересня 2002 року, а з жовтня 2015 року займав посаду заступника начальника відділу інформаційно-аналітичного забезпечення управління обов`язкової звітності ПАТ "НАК "Нафтогаз України".
02 серпня 2016 року позивача було попереджено про наступне звільнення з роботи через два місяці на підставі наказу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" від 29 липня 2016 року № 297 "Про затвердження штатного розпису Національної компанії "Нафтогаз України", яким передбачалась ліквідація у структурі компанії управління обов`язкової звітності.