Постанова
Іменем України
26 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 760/9974/18
провадження № 61-5248св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
відповідач (за первісним та зустрічним позовом) - ОСОБА_3,
треті особи (за зустрічним позовом) - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чигрін Андрій Олегович, Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Єрмоленко Оксани Олександрівни на постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Саліхова В. В., Шахова О. В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чигрін Андрій Олегович, Служба у справах дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання договору купівлі-продажу недійсним,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, з урахуванням подальших уточнень, до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1, виселення ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 з житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 з метою усунення перешкод у користуванні квартирою, що належить ОСОБА_1 .
Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона на підставі договору купівлі-продажу квартири від 27 лютого 2018 року є власником квартири АДРЕСА_1 .
Крім позивача, у квартирі зареєстровані колишні її власники - ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а також ОСОБА_4, які зобов`язувались знятись з реєстрації після укладення договору купівлі-продажу квартири.
До дня звернення з позовною заявою зобов`язання відповідачі не виконали.
Позивач зазначає, що реєстрація відповідачів у спірній квартирі позбавляє її можливості вільно користуватись та розпоряджатись житлом. Крім того, вимушена нести додаткові витрати щодо сплати комунальних послуг з розрахунку зареєстрованих у квартирі осіб.
Таким чином, відповідачі не мають жодних правових підстав для користування спірним житловим приміщенням з моменту його відчуження позивачу за договором купівлі-продажу, а відтак мають бути визнані такими, що втратили право на користування житловим приміщенням з подальшим виселенням.
У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1, треті особи: ПН КМНО Чигрін А. О., Служба у справах дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, загальною площею 68,60 кв. м, з яких житлова площа - 41,90 кв. м, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, 27 лютого 2018 року, посвідченого ПН КМНО Чигріним А. О. та зареєстрованого в реєстрі за № 12595.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтував тим, що 29 жовтня 2003 року батьком та бабусею позивача за зустрічним позовом за спільні кошти була придбана спірна квартира, ОСОБА_2 проживає в вищевказаній квартирі з моменту її купівлі, а з 07 червня 2005 року зареєстрований за адресою її місцезнаходження.
22 травня 2013 року між позивачем за зустрічним позовом та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_4 .
Таким чином, станом на 2013 рік у спірній квартирі проживали ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 .
У період з 2014 року по 2015 рік ОСОБА_3 проходив службу в зоні АТО, де отримав контузію і у 2018 році був визнаний непридатним для подальшого проходження військової служби. У кінці 2017 році ОСОБА_3 зник у невідомому напрямку.
ОСОБА_2 зазначає, що має гарні стосунки зі своїм батьком, проходив з ним військову службу в зоні АТО в одній бригаді. Останній не заперечував проти вселення в спірну квартиру ОСОБА_5 та ОСОБА_4, іншого житла ні позивач за зустрічним позовом, ні його родина не мають.
Уклавши оспорюваний правочин, ОСОБА_3 порушив права малолітньої дитини - ОСОБА_4, оскільки навмисно приховав факт її проживання у квартирі та обмежив її право на користування житлом. Крім того, останній не отримав дозвіл органу опіки та піклування.
Договір купівлі-продажу від 27 лютого 2018 року містить ознаки фіктивності, а саме ціна договору не відповідає дійсній ринковій вартості нерухомого майна, укладання оспорюваного договору без придбання іншого житла та не виконання продавцем умови договору щодо звільнення житла від належних йому речей.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року задоволено первісний позов.
Визнано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 .
Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, треті особи: ПН КМНО Чигрін А. О., Служба у справах дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї, а тому твердження позивача про порушення її прав, як власника є обґрунтованим.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним відмовлено з підстав недоведеності позовних вимог.
Постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_6, в інтересах ОСОБА_2, - задоволено частково.
Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року в частині задоволення первісного позову та визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 - скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні первісного позову в цій частині.
В іншій частині рішення - залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні зустрічного позову дійшов правильного висновку щодо недоведеності позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним з підстав його фіктивності.
Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що припинення права власності ОСОБА_3 на спірну квартиру свідчить про припинення права користування даним нерухомим майном членів родини останнього.
Суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні первісного позову та приймаючи в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову виходив з того, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування спірною квартирою, оскільки позивач за первісним позовом придбаваючи житло, знала про проживання в ньому ОСОБА_2 - члена сім`ї колишнього власника цього житла, який іншого житла немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Єрмоленко О. О. звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року, в якій просила, скасувати оскаржуване судове рішення в частині скасування рішення суду першої інстанції щодо задоволення первісного позову та визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням та залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову та визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні зустрічного позову не оскаржуються.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що припинення права користування житлом у колишнього власника, тягне за собою втрату його членами сім`ї права користування житлом, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для виселення відповідачів. Тривалий строк користування позивачами спірною квартирою, враховуючи зміну власника, членами сім`ї якого вони не є, не може бути підставою для відмови у захисті прав нового власника на користування житлом на власний розсуд.
Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Солом`янського районного суду міста Києва.
23 квітня 2020 року справа № 760/9974/18 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 лютого 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого продавець передає у власність, а покупець приймає квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 1.3. вищевказаного договору, квартира що відчужується, належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горобець П. А. 29 жовтня 2003 року за реєстровим № 6226. Тобто, власником спірної квартири був лише ОСОБА_3
ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_2
22 травня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_4
ОСОБА_2 з 07 червня 2005 року, ОСОБА_3 з 18 листопада 2003 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 .
Судом встановлено, що на час укладення оскаржуваного договору, у квартирі, що є предметом спору були зареєстровані: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в свою чергу ОСОБА_4 була зареєстрована після вчинення оспорюваного правочину.
Відповідно до звіту про проведення незалежної оцінки житлової трикімнатної квартири під АДРЕСА_4 ринкова вартість об`єкта оцінки складає 1 403 134 грн.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.