Постанова
Іменем України
26 листопада2020 року
м. Київ
справа № 524/10374/18
провадження № 61-21889св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Акціонерне товариство "ВТБ Банк", ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк" на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 серпня 2019 року у складі судді Андрієць Д. Д. та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Кривчун Т. О., Бондаревської С. М., Лобова О. А. у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "ВТБ Банк", ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та іпотеки,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду з вказаним позовом до відповідачів, посилаючись на те, що 03 вересня 2008 року між ВАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір № 12.11/08-ДІ, відповідно до якого предметом іпотеки була квартира АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 27 серпня 2008 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Прокопом О. Е., зареєстрованого в реєстрі за № 5998.
Зазначає, що вказаний договір купівлі-продажу був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та, відповідно до умов договору квартира належала продавцю на підставі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16 травня 2008 року, яке було скасовано ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 30 серпня 2011 року у зв`язку із нововиявленими обставинами.
Вказує, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 11 жовтня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області відмовлено; задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області і визнано за ОСОБА_1 право власності, в тому числі на квартиру АДРЕСА_1 .
Вважає, що на даний час його права як власника квартири, порушуються, оскільки в провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом АТ "ВТБ Банк" про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 у зв`яку з наявною заборгованістю ОСОБА_4 перед банком, який не є належним власником вказаного нерухомого майна.
З урахуванням наведеного просив суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений 27 серпня 2008 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Прокопом О. Е., зареєстрований в реєстрі за № 5998; визнати недійсним іпотечний договір № 12.11/08-ДІ, укладений між ВАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_4, посвідчений 03 вересня 2008 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Прокопом О. Е., зареєстрований в реєстрі за № 6261; вирішити питання судових витрат.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 до АТ "ВТБ БАНК", ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та іпотеки, задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений 27 серпня 2008 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Прокопом О. Е., зареєстрований в реєстрі за № 5998. Визнано недійсним іпотечний договір № 12.11/08-ДІ, укладений між ВАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_4, посвідчений 03 вересня 2008 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Прокопом О. Е., зареєстрований в реєстрі за № 6261. Вирішено питання розподілу судових витрат
Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року апеляційну скаргу АТ "ВТБ Банк" залишено без задоволення, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 серпня 2019 року без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що, оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу від 27 серпня 2008 року, ОСОБА_3 не була належним власником нерухомого майна, то зміст цього договору не відповідає вимогам статті 203 ЦК України, а тому вказаний правочин було визнано судом недійсним. Окрім того, оскільки судом було визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який слугував підставою для передання вказаного нерухомого майна в іпотеку, суд вважав, що іпотечний договір № 12.11/08-ДІ, посвідчений 03 вересня 2008 року приватним нотаріусом Прокопом О. Е., також є недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року представник АТ "ВТБ Банк" - адвокат Галасун Г. І. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 серпня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить оскаржувані судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника АТ "ВТБ Банк" мотивована тим, що судами визнано неналежний спосіб захисту прав позивача шляхом визнання договору купівлі-продажу недійсним. Вказує, що наслідком угоди, укладеної з порушенням права власності позивача є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація), а тому права позивача не підлягають захисту шляхом задоволення вимог до набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 203 ЦК України та 215 ЦК України.
Представник заявника зазначає, що з огляду на те, що права позивача у цій справі не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу, то відповідним чином, не може бути законним і обґрунтованим рішення суд щодо визнання іпотечного договору недійсним з підстав визнання недійсності договору купівлі-продажу квартири.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2020 року позивачем ОСОБА_1 до Верховного Суду було подано відзив на касаційну скаргу АТ "ВТБ Банк" в якому позивач у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, посилаючись на її необґрунтованість, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Автозаводського районного суду м. Кременчука.
21 лютого 2020 року цивільна справа № 524/10374/18 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 27 серпня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Прокопом О. Е. Відповідно до умов договору ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_4 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 209,3 кв. м, житловою площею 118,1 кв. м, яка належала продавцю на праві власності на підставі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16 травня 2008 року.
У свою чергу, 03 вересня 2008 року між ВАТ ВТБ Банк (правонаступником якого є - АТ "ВТБ Банк") та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір № 12.11/08-ДІ, посвідчений 03 вересня 2008 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Прокопом О. Е., предметом іпотеки за яким є нерухоме майно: квартира в трьохквартирному житловому будинку з мансардою, загальною площею 209,3 кв. м, житловою площею 118,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Цей договір забезпечує вимоги ВАТ ВТБ Банк, що витікають з кредитного договору від 03 вересня 2008 року № 12.11/08-ДІ, укладеного між ВАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_4 .
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області у справі № 2-3534/2011 від 11 жовтня 2011 року відмовлено в задоволенні первісного позову ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про визнання права власності на самовільно збудоване нерухоме майно та задоволено позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_1, до ОСОБА_3 та Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно. Визнано за ОСОБА_1 право власності на триквартирний житловий будинок з мансардою під літ. "З,З ман" за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 628,1 кв. м, житловою площею 354,5 кв. м, допоміжною площею 273,6 кв. м; право власності на квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 118,1 кв. м, допоміжною площею 91,2 кв. м, загальною площею 209,3 кв. м; право власності на квартиру АДРЕСА_3, житловою площею 118,3 кв. м, допоміжною площею 91,2 кв. м, загальною площею 209,5 кв. м.; право власності на квартиру АДРЕСА_4, житловою площею 118,1 кв. м, допоміжною площею 91,2 кв. м, загальною площею 209,3 кв. м; право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2, площею 532 кв. м., кадастровий номер земельної ділянки 5310436100:07:003:0341, цільове призначення земельної ділянки будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Рішення суду набрало законної сили 24 жовтня 2011 року.
Вказаним рішенням суду встановлено, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16 травня 2008 року, що ухвалене у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про визнання права власності на самовільно збудоване нерухоме майно позов ОСОБА_3 був задоволений і за нею визнано право власності на самовільно збудований нею житловий будинок з мансардою під літ. "З,З ман" загальною площею 628,1 кв. м, житловою площею 354,5 кв. м, допоміжною площею 273,6 кв. м та і в тому числі визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 30 серпня 2011 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16 травня 2008 року було скасоване у зв`язку з нововиявленими обставинами, а справу призначено до слухання в загальному порядку.
Окрім того, рішенням суду по справі № 2-3534/2011 від 11 жовтня 2011 року встановлено, що 31 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір, за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язався фінансувати ОСОБА_3 будівництво триповерхового, триквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 628 кв. м; всі будівельні матеріали, які використовуються ОСОБА_3 для будівництва будинку, належать ОСОБА_1 ; у випадку, якщо ОСОБА_3, не передасть ОСОБА_1 завершений будинок до 01 вересня 2008 року або вчинить інші дії, що призведуть до невиконання п.1.2 даного Договору, ОСОБА_3 сплачує неустойку у розмірі 10% вартості будівництва при цьому ОСОБА_1 має право в судовому порядку визнати право власності на будинок та земельну ділянку.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18 грудня 2018 року № 149963910 ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).