Постанова
Іменем України
26 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 333/6322/16-ц
провадження № 61-22797св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1,
треті особи: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2019 року у складі судді Кулик В. Б. та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Подліянової Г. С., Кочеткової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1, та просила:
- виділити їй 1/6 земельної ділянки площею 0, 1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 2310100000:03:029:0035, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка);
- визнати за нею право власності на 4/6 частин земельної ділянки;
- припинити право власності відповідача на 1/6 земельної ділянки;
- компенсувати відповідачу 8 086,67 грн її частки у спадковому майні.
В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема, входить земельна ділянка площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 2310100000:03:029:0035, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).
Вона та неповнолітні ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_6 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 та оформили її у встановленому законом порядку.
Їй на праві власності належить 3/6 часток земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_1 . ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 належать по 1/6 частині зазначеної земельної ділянки.
Оскільки частка неповнолітньої ОСОБА_1 у спадковому майні є незначною і не може бути виділена в натурі, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
У березні 2017 року ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1, звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, та просила виділити в натурі 1/6 частину земельної ділянки площею 0, 1000 га, що є у спільній частковій власності та розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 2310100000:03:029:0035, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка належить на праві власності неповнолітній ОСОБА_1 .
В обґрунтування зустрічного позову зазначала, що рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2016 року, яке набрало законної сили, за неповнолітньою ОСОБА_1 визнано право власності на 1/6 частину земельної ділянки площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 2310100000:03:029:0035, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Співвласниками цієї земельної ділянки є: ОСОБА_1, якій належить 3/6 частини вказаної земельної ділянки, неповнолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яким належить по 1/6 частині земельної ділянки кожному.
Оскільки відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ в натурі частки із майна, ОСОБА_4, діючи в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1, просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року, у задоволенні первісного позову ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1, задоволено.
Виділено в натурі 1/6 частку ОСОБА_1 із земельної ділянки площею 0, 1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 2310100000:03:029:0035, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), площею 166, 67 кв. м, відповідно до варіанту № 1 висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 571-17 від 11 вересня 2018 року.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що для ухвалення рішення про припинення права на частку в спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, яка обов`язково повинна бути в сукупності з обставиною, передбаченою пунктом 4 частини першої цієї статті.
В обґрунтування первісного позову ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посилалася на те, що частка неповнолітньої ОСОБА_1 у спільному нерухомому майні - земельній ділянці, є незначною і не може бути виділена в натурі.
Проте позивач за первісним позовом не надала докази на підтвердження цієї обставини, клопотання про призначення судової експертизи з цього приводу не заявляла.
У висновку експерта, складеному за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 517-17 від 11 вересня 2018 року, зазначено, що згідно з вимогами пункту 6.1.32 ДБН Б.2.2-12:2018 "Планування і забудова територій" граничний розмір площі земельних ділянок, які надаються для нового житлового будівництва, має становити не менше 150 кв. м для блокованої забудови і не менше 500 кв. м для індивідуальної забудови.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_7 зазначив, що 1/6 частини земельної ділянки, яка складає 166, 67 кв. м, достатньо для будівництва житлового будинку.
Задоволення позовних вимог про припинення права власності на частку у майні малолітньої дитини призведе до звуження існуючих майнових прав дитини, порушить охоронювані законом інтереси неповнолітньої ОСОБА_1 .
Вимоги позивача за первісним позовом про визнання за нею права власності на 4/6 часток земельної ділянки є необґрунтованими, оскільки право власності на 3/6 її частин вже належить позивачу за первісним позовом на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 571-17 від 11 вересня 2018 року, існує два технічно можливих варіанти розподілу спірної земельної ділянки.
Оскільки співвласник відповідно до статті 364 ЦК України має право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, позивачу за зустрічним поділом підлягає виділу в натурі 1/6 частини спірної земельної ділянки за варіантом № 1 висновку судової земельно-технічної експертизи.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2019 року ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 і ОСОБА_3, звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.
В обґрунтування касаційної скарги зазначала, що висновки судів про відсутність доказів щодо того, що частка відповідачки у спірному майні є незначною, є безпідставними, оскільки порівняння часток 1/6 до 5/6 чи 1/6 до 3/6 свідчить про малозначність такої частки.
Відповідно до статті 375 ЦК України вона мала право на здійснення самочинного будівництва на спірній земельній ділянці.
Розглядаючи варіант поділу земельної ділянки згідно висновку експерта суд виходив не з дійсної картини знаходження об`єктів на земельній ділянці, а з припущення, що за відсутності будинку варіант поділу можливий.
Суди виходили з того, що згідно будівельних норм 166 кв. м достатньо відповідачу для будівництва будинку, однак не врахували інтереси її дітей ОСОБА_8 і ОСОБА_9, хоча вони вже вчинили дії, направлені на покращення житлових умов.
Суди не дослідили, як сторони користуються спірним майном, чи є у них інше нерухоме майно, ким сплачується податок на спірну земельну ділянку.
Вона проживає з двома дітьми у однокімнатній квартирі і тому закінчення будівництва на спірній земельній ділянці є вирішенням житлової проблеми.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Комунарського районного суду м. Запоріжжя.
03 лютого 2020 року справа № 333/6322/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що земельна ділянка площею 0,1000 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 2310100000:03:029:0035, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) належала на праві власності ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі на вищевказану земельну ділянку.
Встановлено, що земельна ділянка площею 0,1000 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 2310100000:03:029:0035, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), після прийняття спадщини належить на праві власності сторонам справи у таких частках: