Постанова
Іменем України
18 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 523/5887/18
провадження № 61-8153св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
| головуючого - | Ступак О. В., | |
| суддів: | Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І., | Погрібного С. О., Яремка В. В., |
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров`я",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров`я" на постанову Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров`я" (далі - ТОВ "ФК "Здоров`я") про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23 березня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади регіонального менеджера (управителя) з продажу сектору зовнішньої служби відділу аналізу та маркетингу ТОВ "ФК "Здоров`я" на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), проте наміру звільнятися у неї не було та заяву про звільнення за угодою сторін вона відповідачу не подавала.
На думку ОСОБА_1, звільнення пов`язано з її вагітністю та небажанням роботодавця у зв`язку з цим брати на себе додаткові зобов`язання.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила скасувати наказ ТОВ "ФК "Здоров`я" від 23 березня 2018 року № 121-ок в частині її звільнення з посади регіонального менеджера (управителя) з продажу сектору зовнішньої служби відділу аналізу та маркетингу, поновити її на вказаній посаді та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 23 березня 2018 року.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не надала достатніх доказів того, що її волевиявлення на подачу заяви про звільнення не було вільним та не відповідало її внутрішній волі.
Постановою Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним наказ виконуючого обов`язки голови генерального директора ТОВ "ФК "Здоров`я" Новікова В. В. від 23 березня 2018 року № 121-ок про звільнення ОСОБА_1 з посади регіонального менеджера (управителя) з продажу сектору зовнішньої служби відділу аналізу та маркетингу за угодою сторін за пунктом 1 статті 36 КЗпП України на підставі заяви ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді регіонального менеджера (управителя) з продажу сектору зовнішньої служби відділу аналізу та маркетингу ТОВ "ФК "Здоров`я" з 24 березня 2018 року. Стягнуто з ТОВ "ФК "Здоров`я" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 березня 2018 року по 27 квітня 2020 року в загальній сумі 469 392,50 грн з утриманням податків, страхових внесків та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з ТОВ "ФК "Здоров`я" на користь держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 762,00 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд визнав доведеними обставини відсутності волевиявлення ОСОБА_1 на звільнення за згодою сторін з 23 березня 2018 року. При цьому апеляційний суд зазначив, що сам по собі факт вимушеної подачі позивачем у квітні 2017 року відповідачу заяви про звільнення за згодою сторін без дати складання та дати звільнення, які є обов`язковими реквізитами для такої заяви, не має правового значення та не може бути підставою для відмови в позові, а тому необхідності у відкликанні такої нікчемної заяви в подальшому (в період роботи) у ОСОБА_1 не було. Саме цим пояснюється та обставина, що в позові було зазначено, що заяву про звільнення за згодою сторін позивачем не було подано, оскільки в суді ОСОБА_1 показала, що не могла припустити, що до звільнення може бути причетна її заява про звільнення без зазначення дати звільнення та дати складання, які в подальшому були проставлені сторонньою (іншою) особою, тобто на підставі сфальшованої заяви. Розраховуючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходив із загальної кількості робочих днів у періоді з 24 березня 2018 року по 27 квітня 2020 року.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У травні 2020 року ТОВ "ФК "Здоров`я" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:
- всупереч положенням статті 369 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розглянув справу без виклику сторін у спрощеному провадженні, що унеможливило встановлення всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
- безпідставно взяв до уваги докази сторони позивача, а саме паперові копії знімку екрана з сайту електронної пошти - Gmail.com, які містять інформацію щодо переписки сторін 11 квітня 2017 року;
- необґрунтовано залишив поза увагою покази свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;
- безпідставно зарахував до часу вимушеного прогулу позивача період з 19 листопада 2018 року (70 днів до пологів), який не оплачується роботодавцем;
- не звернув увагу на висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц.
Також у касаційній скарзі, заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо підстав зарахування до часу вимушеного прогулу період перебування особи у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами та по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, які не оплачуються.
У травні 2020 року ТОВ "ФК "Здоров`я" подало до Верховного Суду заяву про зупинення виконання (дії) постанови Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2020 року.
У липні 2020 року засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ "ФК "Здоров`я", в якому,посилаючись на її необґрунтованість,заявник просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувану постанову Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2020 року залишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 20 травня 2020 року касаційну скаргу ТОВ "ФК "Здоров`я" на постанову Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2020 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2020 року (після усунення заявником недоліків касаційної скарги) на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано матеріали справи № 523/5887/18 із Суворовського районного суду м. Одеси, встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Також цією ж ухвалою суду частково задоволено клопотання ТОВ "ФК "Здоров`я" та зупинено виконання постанови Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2020 року до закінчення касаційного провадження, за виключенням поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулуза один місяць.
У червні 2020 року матеріали справи № 523/5887/18 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2020 року справу № 523/5887/18 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.