ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 640/8808/20
адміністративне провадження № К/9901/20360/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/8808/20
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року, ухвалене суддею Літвіновою А.В.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року, ухвалене колегією суддів у складі: головуючого судді Губської Л.В., суддів Епель О.В., Оксененка О.М.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У квітні 2020 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" ( далі - РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця", позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Печерського РВ ДВС у місті Києві ЦМУМЮ), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Печерського РВ ДВС у місті Києві ЦМУМЮ Коваль Л.І. про відкриття виконавчого провадження від 04 березня 2020 року ВП № 61444274 на виконання постанови від 23 січня 2020 року ВП № 61041183.
2. В обґрунтування позову зазначено, що пунктом 3 Розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", який набрав чинності 20 жовтня 2019 року, встановлена пряма заборона вчиняти виконавчі дії, в тому числі й щодо виконання рішень судів, якими встановлено стягнення грошових коштів з позивача, а відтак, всі виконавчі провадження, відкриті станом на 20 жовтня 2019 року, у тому числі і ВП 60953721, де боржником є АТ "Українська залізниця", підлягають завершенню, а виконавчі документи - поверненню стягувачу на підставі пункту 9 частини першої 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". Також, позивач доводить, що державним виконавцем не вчинялись дії, спрямовані на примусове виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2019 року №904/3079/19, а рішення виконано боржником добровільно, відповідно відсутні підстави для стягнення з нього виконавчого збору.
Установлені судами фактичні обставини справи
3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2019 року в справі № 904/3079/19 стягнуто з АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" штраф за несвоєчасну доставку порожніх приватних вагонів та вантажу у період з 05 квітня 2019 року по 07 квітня 2019 року у розмірі 84 335,77 грн та судовий збір у розмірі 1921,00 грн.
4. На виконання цього рішення, 01 жовтня 2019 року Господарським судом Дніпропетровської області видано наказ.
5. Державним виконавцем Печерського РВ ДВС у місті Києві ЦМУМЮ постановою від 23 січня 2020 року було відкрито виконавче провадження № 61041183 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2019 року № 904/3079/19 про стягнення з АТ "Українська залізниця" на користь ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" суму у розмірі 86 256,77 грн. Також, державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесену постанову від 23 січня 2020 року ВП № 61041183 про стягнення виконавчого збору з Акціонерного товариства "Українська залізниця" у розмірі 8625,68 грн.
6. ВП № 61041183 приєднано до ВП № 53314543 на підставі постанови державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 19 лютого 2020 року.
7. 26 лютого 2020 року до відповідача надійшла заява позивача разом із платіжним дорученням від 18 лютого 2020 року № 2562481 про сплату заборгованості в повному обсязі.
8. Постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27 лютого 2020 року закінчено ВП № 53314543 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" (відомості з Автоматизованої системи виконавчих проваджень).
9. Також, державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27 лютого 2020 року прийнято постанову про виведення виконавчого провадження ВП № 61041183 із зведеного виконавчого провадження ВП № 53314543 (відомості з Автоматизованої системи виконавчих проваджень), внаслідок чого 04 березня 2020 року відкрито виконавче провадження № 61444274 з виконання постанови від 23 січня 2020 року № 61041183 про стягнення з АТ "Українська залізниця" на користь держави виконавчого збору у розмірі 8 625, 68 грн.
10. Не погоджуючись із постановою про відкриття виконавчого провадження від 04 березня 2020 року ВП № 61444274 на виконання постанови від 23 січня 2020 року ВП № 61041183, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
11. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2020 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
12. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги з приводу оскарження постанови від 04 березня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 61444274, позивач висловлює незгоду із постановами державного виконавця у виконавчому провадженні № 61041183, не оскаржуючи їх. Оскільки позивачем оскаржується постанова про відкриття виконавчого провадження від 4 березня 2020 року в межах виконавчого провадження № 61444274, разом з тим, не оскаржується постанова про стягнення виконавчого збору від 23 січня 2020 року в межах виконавчого провадження № 61041183, положення Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 02 жовтня 2019 року № 145-ІХ (далі - Закон № 145-ІХ) не мають застосовуватись з огляду на предмет позову.
13. Залишаючи без змін оскаржуване судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, зокрема, на підставі аналізу приписів пункту 3 Розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 145-IX дійшов висновку, що в даному випадку встановлена заборона протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", не поширюється на стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами, та, відповідно, не виключає можливість виконання судового рішення у справі № 904/3079/19. За висновком суду апеляційної інстанції, Законом №145-IX не заборонено звертати стягнення на грошові кошти, в тому числі і з Акціонерного товариства "Українська залізниця".
13.1. Суд апеляційної інстанції також виходив з того, що добровільне виконання позивачем рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2019 у справі № 904/3079/19 відбулось вже після відкриття виконавчого провадження, що виключає можливість застосування частини дев`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
14. 13 серпня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ "Українська залізниця", у якій скаржник з урахуванням уточненої касаційної скарги просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
15. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема пункту 3 Розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 145-IX, за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
15.1. Скаржник наполягає, що пунктом 3 Розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 145-IX чітко встановлена заборона вчиняти виконавчі дії, в тому числі, і щодо виконання судових рішень судів, якими встановлено стягнення грошових коштів із боржників, за винятком, вказаних у Законі.
15.2. Зауважує, що АТ "Українська залізниця" не оскаржено постанову про стягнення виконавчого збору, оскільки до Печерського РВ ДВС у місті Києві ЦМУМЮ було надано докази на підтвердження добровільного виконання рішення суду, що виключає примусове стягнення виконавчого збору.
15.3. На думку скаржника, судами попередніх інстанцій проігноровано висновок Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2020 по справі № 2540/3203/18, згідно якого обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору є вчинення державним виконавцем дій, направлених на примусове виконання рішення суду та фактичне стягнення суми боргу.
15.4. Звертаючи увагу суду касаційної інстанції на те що судом першої інстанції у спірних правовідносинах не застосовано норми пункту 3 Розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 145-IX щодо заборони вчинення виконавчий дій відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, хоча мали б бути застосовані, скаржник наполягає на неправильному застосуванні цієї норми судом апеляційної інстанції.
15.5. Зокрема наголошує, що з системного аналізу вбачається, що словосполучення "крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами", виходячи з буквального тексту пункту З Розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 145, має застосовуватися не інакше як в контексті того, що виняток з правила, що дозволяє проводити виконавчі дії, стосується тільки тих грошових коштів і товарів, які були передані в заставу за кредитними договорами, а не будь-які грошові кошти підприємств, які були зазначені у переліку згідно Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".
15.6. Скаржник наполягає, що вищевказаною нормою чітко встановлена заборона вчиняти виконавчі дії, в тому числі, і щодо виконання рішень судів, якими встановлено стягнення грошових коштів із боржників (за винятком, вказаним в Законі), а тому суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно не застосували пряму норму Закону про заборону про вчинення виконавчих дій, допустивши при цьому вільне розширене тлумачення цієї норми.
15.7. Автор касації вважає, що на теперішній час відсутня правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду щодо єдиної правозастосовчої практики щодо застосування пункту 3 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 145.
16. 13 серпня 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Калашнікової О.В.
17. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 5 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
18. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 27 листопада 2020 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позиція інших учасників справи
19. Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 345 КАС України.
Позиція Верховного Суду
20. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Відповідно до частини першої статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
22. Згідно з ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 5 жовтня 2020 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги, зокрема, про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме, щодо застосування положень пункту 3 Розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 145-IX.
23. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.
24. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Предметом спору в справі, що розглядається, є постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП № 61444274 від 04.03.2020 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 61041183 від 23.01.2020.
26. Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців є Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1404-VIII).