ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 541/278/16-а
адміністративне провадження № К/9901/21365/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Данилевич Н.А.,
суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Миргородської районної ради Полтавської області про визнання неправомірною та протиправною бездіяльності щодо ненадання попередньої або іншої рівноцінної роботи (посади) після закінчення повноважень депутата місцевої ради, зобов`язання надати попередню або іншу рівноцінну роботу (посаду), стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 листопада 2016 року (головуючий суддя - Сидоренко Ю.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року (головуючий суддя - Бегунц А.О., судді - Рєзнікова С.С., Старостін В.В.) у справі №541/278/16-а, -
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Миргородської районної ради Полтавської області (далі - відповідач), в якому просив суд визнати неправомірними дії Миргородської районної ради по непризначенню його на рівноцінну посаді керуючого справами виконавчого апарату районної ради після закінчення його повноважень як заступника голови Миргородської районної ради 6 скликання з 06.11.2015, зобов`язати Миргородську районну раду поновити його на посаді, яка є рівноцінною посаді керуючого справами виконавчого апарату Миргородської районної ради, стягнути з Миргородської районної ради на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 27185,00грн та моральну шкоду в розмірі 26000 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що він з 02.01.2003 працював на посаді керуючого справами виконавчого апарату Миргородської районної ради, а 04.03.2014 був обраний заступником голови Миргородської районної ради. 06.11.2015 він звільнений з посади заступника голови Миргородської районної ради в зв`язку із закінченням строку повноважень відповідно до ч.2 ст.56 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". 09.11.2015 він звернувся з заявою до голови Миргородської районної ради про забезпечення його депутатських та трудових прав, передбачених ст.33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" щодо надання йому попередньої роботи (посади), а за її відсутності іншої рівноцінної роботи (посади). 16 листопада 2015 року він отримав від голови Миргородської районної ради лист про неможливість надання йому попередньої посади керуючого справами виконавчого апарату районної ради у зв`язку з тим, що вона була ліквідована, а рівноцінна їй в штатному розписі районної ради відсутня. Вважаючи свої права порушеними, позивач 3 лютого 2016 року звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з цим адміністративним позовом.
Ухвалою судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 5 лютого 2016 року вказаний позов залишено без розгляду на підставі ч.ч. 1, 2 ст.100 КАС України в зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, встановленого ч. 3 ст. 99 КАС України.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2016 року ухвала Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05.02.2016р. скасована, а справа за позовом ОСОБА_1 до Миргородської районної ради про визнання дій незаконними, зобов`язання призначити на посаду, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Миргородської районної ради Полтавської області в частині позовних вимог про визнання неправомірною та протиправною бездіяльності Миргородської районної ради Полтавської області щодо ненадання йому, як депутату місцевої ради, який працював у Миргородській районній раді Полтавської області на постійній основі, після закінчення таких повноважень попередньої роботи (посади керуючого справами виконавчого апарату Миргородської районної ради Полтавської області), а за її відсутності - іншої рівноцінної роботи (посади) у Миргородській районній раді Полтавської області, та зобов`язання Миргородської районної ради Полтавської області надати йому попередню роботу (посаду керуючого справами виконавчого апарату Миргородської районної ради Полтавської області), а за її відсутності - іншу рівноцінну роботу (посаду) у Миргородській районній раді Полтавської області залишено без розгляду.
Залишаючи позовну заяву в цій частині позовних вимог без розгляду, суди виходили з того, що позивач дізнався про порушення своїх прав щодо надання попередньої роботи (посади), або рівноцінної роботи (посади) у Миргородській районній раді 16.11.2015, коли отримав відповідь про відсутність таких посад, але у цій відповіді було зазначено про те, що наявність рівноцінної посади в установах і організаціях району вивчається, про що позивачу буде повідомлено додатково. Повідомлення про відсутність таких посад в установах, підприємствах і організаціях районного підпорядкування було отримане позивачем 03.12.2015. Таким чином, суди встановили, що місячний строк звернення до суду за захистом права на надання попередньої роботи (посади), або рівноцінної роботи (посади) у Миргородській районній раді закінчився 16.12.2015 року, а за захистом права на надання рівноцінної роботи (посади) на іншому підприємстві, в установі, організації - 04.01.2016. Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про захист зазначених прав в порядку цивільного судочинства 25.12.2015, тобто після закінчення строку звернення до суду за захистом права на надання попередньої роботи (посади), або рівноцінної роботи (посади) у Миргородській районній раді, суди дійшли висновку, що поважні причини пропуску цього строку у позивача відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
06 січня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 листопада 2016 року (головуючий суддя - Сидоренко Ю.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, в якій позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує, що дана справа не є справою, пов`язаною зі звільненням з публічної служби. Позивач не згоден з висновками судів про те, що про порушення своїх прав він дізнався 16.11.2015. Вважає, що суди не встановили яке саме право позивача було порушено. Зауважує, що його право на отримання попередньої або рівнозначної посади є існуючим і на цей час. Посилається на те, що суди не врахували, що відповідач ще не відмовив позивачу надати попередню роботу, а отже момент порушеного права ще не настав, що виключає пропуск строку звернення позивача до суду. Вказує, що сформовані ним позовні вимоги спрямовані не на захист порушених прав, а на запобігання такому порушенню.
Відповідачем до Суду надано заперечення проти позову, в якому вказано на безпідставність викладених в ній доводів. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 06.11.2015 звільнений з посади у зв`язку з закінченням строку повноважень Миргородської районної ради 6 скликання відповідно до ч.2 ст. 56 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
9 листопада 2015 року позивач звернувся з заявою до голови Миргородської районної ради про забезпечення його депутатських та трудових прав, передбачених ст.33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад".
16 листопада 2015 року позивач отримав відповідь Миргородської районної ради за №350, в якій вказано про неможливість надання йому попередньої посади керуючого справами виконавчого апарату районної ради у зв`язку з тим, що вона була ліквідована, та відсутність рівноцінної їй в штатному розписі районної ради посади. Також з цього листа слідує, що посада заступника голови районної ради, на якій працював ОСОБА_1, обирається депутатами ради, а наявність рівноцінної посади, яку можна запропонувати, вивчається, про що буде повідомлено додатково.
Також позивач звертався із заявою до сесії районної ради про забезпечення його депутатських та трудових прав, передбачених ст.33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", але дане питання не було включене до порядку денного пленарного засідання і не розглядалося.
На його заяву він отримав відповідь голови районної ради від 03.12.2015 про те, що в штатному розписі виконавчого апарату районної ради відсутня посада "керуючий справами виконавчого апарату районної ради", яку він займав до обрання заступником голови районної ради, або інша рівноцінна робота (посада), відсутні також посади і в інших установах, підприємствах і організаціях районного підпорядкування.
24 грудня 2015 року рішенням 4 сесії 7 скликання Миргородської міської ради затверджено структурну чисельність та витрати районної ради. Згідно додатку №1 до вказаного рішення, посада, рівноцінна тій, що займав позивач, до штату не введена.
Також суди встановили, що 25 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Миргородського міськрайонного суду з позовом до Миргородської районної ради про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної (немайнової) шкоди (справа №541/3215/15-ц), проте ухвалою суду від 18 січня 2016 року провадження у справі закрито у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
29.01.2016 року звернувся з таким же позовом, але в порядку адміністративного судочинства, до Полтавського окружного адміністративного суду. Ухвалою цього суду від 1 лютого 2016 року позовна заява повернута йому в зв`язку з непідсудністю Полтавському окружному адміністративному суду та роз`яснено йому право звернутися із вказаним позовом до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області як адміністративного суду.
03.02.2016 позивач звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з цим позовом.