ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 826/18307/16
адміністративне провадження № К/9901/21266/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Данилевич Н.А.,
суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві, Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Подпоріна Р.О., третя особа - Головне територіальне управління юстиції у місті Києві , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2017 року (суддя Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року (головуючий суддя - Губська О.А., судді: Парінов А.Б., Ключкович В.Ю.) у справі № 826/18307/16.
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Подпоріна Р.О., Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, треті особи: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_2 про визнання неправомірною бездіяльності щодо незабезпечення переважного права позивача перед іншими особами на купівлю майна боржника ОСОБА_3, а саме: квартири АДРЕСА_1, визнання протиправними дій щодо передачі майна боржника ОСОБА_3, а саме: квартири АДРЕСА_1 на реалізацію шляхом проведення електронних торгів за відсутності виділу в натурі частки зі спільного майна співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а саме: квартири АДРЕСА_1, зобов`язання вчинити дії щодо поновлення порушених прав позивача шляхом скасування постанов про передачу ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу частини квартири АДРЕСА_1, скасування акту та інших документів складених за фактом такої передачі в частині набуття права власності на вказане майно.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що квартира АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить їй (позивачу) та ОСОБА_3 (син), проте в порушення прав позивача як співвласника квартири визначених ст. 362, 364, 366 Цивільного кодексу України, квартири АДРЕСА_1 без виділу частки в натурі та незабезпечення переважного права позивача на купівлю зазначеної частини вказаної квартири, відповідачами передано на реалізацію та, в подальшому, передано стягувачу в рахунок погашення боргу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2017 року було відмовлено в задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Подпоріна Р.О., Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, треті особи: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_2 про визнання неправомірною бездіяльності щодо незабезпечення переважного права позивача перед іншими особами на купівлю майна боржника ОСОБА_3 , а саме: квартири АДРЕСА_1, визнання протиправними дій щодо передачі майна боржника ОСОБА_3, а саме: квартири АДРЕСА_1 на реалізацію шляхом проведення електронних торгів за відсутності виділу в натурі частки зі спільного майна співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а саме: квартири АДРЕСА_1, зобов`язання вчинити дії щодо поновлення порушених прав позивача шляхом скасування постанов про передачу ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу частини квартири АДРЕСА_1, скасування акту та інших документів складених за фактом такої передачі в частині набуття права власності на вказане майно.
Суд вказав, що позивач не є стороною спірного виконавчого провадження, а відтак до спірних правовідносин застосовується строк визначений ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, а не приписи ст.181 КАС України.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2017 року позов було задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо незабезпечення переважного права ОСОБА_1 перед іншими особами на купівлю майна боржника ОСОБА_3, а саме: квартири АДРЕСА_1 .
Визнано протиправними дії Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо передачі майна боржника ОСОБА_3, а саме: квартири АДРЕСА_1 на реалізацію шляхом проведення електронних торгів за відсутності виділу в натурі частки зі спільного майна співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а саме: квартири АДРЕСА_1 .
Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.
Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд виходив з того, що частки позивача та боржника в квартирі АДРЕСА_1 розмежовані не були, проте майно боржника (1/2 квартири АДРЕСА_1 ) передано на реалізацію шляхом проведення електронних торгів. Суд вказав, що реалізація частки майна, яке перебуває у спільній частковій власності з публічних торгів можлива виключно за відмови інших співвласників від придбання частки боржника. Реалізація частки майна, яке перебуває у спільній частковій власності в іншому порядку порушує права інших співвласників такого майна. Щодо позовних вимог в частині зобов`язання вчинити дії шляхом скасування постанов про передачу ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу частини квартири АДРЕСА_1, скасування акту та інших документів, складених за фактом такої передачі в частині набуття права власності на вказане майно, суд зазначив, що відповідачами надано суду копії матеріалів виконавчого провадження № 35998778, з яких вбачається, що постанова та акт про передачу ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу частини квартири АДРЕСА_1 не складались, отже позов у вказаній частині задоволенню не підлягає.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року було скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2017 року у частині задоволення позову ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо незабезпечення переважного права ОСОБА_1 перед іншими особами на купівлю майна боржника ОСОБА_3, а саме: квартири АДРЕСА_1 .
Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині.
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2017 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції вказав, що з огляду на те, що відчуження частини спірної квартири здійснювалося у порядку продажу з публічних торгів, у позивача, відповідно до ч. 1 ст. 362 ЦК України було відсутнє переважне право на придбання такої частки, а отже позов у цій частині задоволенню не підлягає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
27 червня 2017 року третя особа - ОСОБА_2 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позовних вимогах.
В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначила, що судами необґрунтовано було відхилене її клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропущенням позивачем строку звернення до суду із вказаним позовом, передбаченого ст.181 КАС України. Крім того, скаржник зазначив, що у даному конкретному випадку частка позивача та боржника вже визначені та становлять Ѕ на кожного, отже приписи ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" та ст.379 ЦПК України не застосовуються.
Сторонами по справі не були надані Суду заперечення (відзив) на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 04.11.2003 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частинах кожний набули право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Частки позивача та ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 розмежовані не були.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції відкрито виконавче провадження №35998778 з примусового виконання виконавчого листа №2604/13457/2012 виданого 11.01.2013 Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу.
В подальшому, актом опису й арешту майна від 27.01.2014 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Постановою від 15.04.2016 призначено експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.
Згідно звіту про незалежну оцінку ринкової вартості квартири АДРЕСА_1 ринкова вартість об`єкта оцінки становить 881 586,5 грн.
В подальшому, складено акти уцінки майна від 13.07.2016 №136/8, від 22.08.2016 №136/8.
Листом від 24.10.2016 стягувачу ОСОБА_2 запропоновано вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна боржника, а саме: квартири АДРЕСА_1 за ціною 881 586,5 грн.
ОСОБА_2 повідомила про погодження з пропозицією залишити за собою нереалізоване майно боржника, а саме: квартиру АДРЕСА_1 за ціною 881 586,5 грн.
Інші документи (постанова та/або акт) про передачу майна стягувачу відповідачами не складались.
У позовній заяві позивач вказувала на те, що про порушення своїх прав вона дізналася 07.11.2016, після ознайомлення її уповноваженого представника із матеріалами виконавчого провадження.
До суду з даним позовом ОСОБА_1 звернулася 23.11.2016.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Згідно з правилами частин першої та третьої статті 62 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон), реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.