ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 819/1350/17
адміністративне провадження № К/9901/8433/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 819/1350/17
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Управління Держпраці у Тернопільській області
про визнання протиправним та скасування постанов
за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року (головуючий суддя Подлісна І.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року (колегія у складі: головуючого судді Рибачука А.І., суддів: Багрія В.М., Старунського Д.М.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - також ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Тернопільській області (далі - також відповідач), в якому просила визнати протиправними та скасувати постанови відповідача про накладення штрафу від 25 квітня 2017 року № 99/19-01-40/172 та № 99/1/19-01-40/172.
2. В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначала про те, що оскаржувані постанови є протиправними, оскільки ОСОБА_2, яка на час проведення позапланової перевірки посадовими особами Управління Держпраці в Тернопільській області була присутня в приміщенні магазину - кафетерію по АДРЕСА_1, не працювала продавцем в цьому магазині та не здійснювала торгівлі в ньому, а заробітна плата ОСОБА_3 виплачена їй відповідно до відпрацьованих нею робочих днів, а відтак висновки відповідача щодо допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору та нарахування заробітної плати в розмірі нижчому, ніж встановлено чинним законодавством є протиправними.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 18 вересня 2017 року в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовив.
4. Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 грудня 2017 року залишив без змін постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року.
5. Суди виходили з того, що дії відповідача є правомірними, оскільки на момент проведення перевірки дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог трудового законодавства, нею не було укладено з ОСОБА_2, яка виконувала обов`язки продавця у магазині - кафетерії по АДРЕСА_1, трудового договору, чим порушено вимоги статті 24 Кодексу законів про працю України; що розмір виплаченої заробітної плати ОСОБА_3 був меншим аніж розмір мінімальної заробітної плати встановлений чинним законодавством.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. 24.01.2018 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
7. В обґрунтування своїх вимог скаржниця зазначає про те, що відповідачем не надано доказів того, що вона допустила ОСОБА_2 до роботи без трудового договору. Пояснення ОСОБА_2 про те, що вона перебувала у магазині-кафетерії на прохання її подруги, жодними доказами у справі не спростовані. Суди виходили з того, що працівник був фактично допущений до роботи без оформлення трудового договору. Однак, працівник не може бути допущеним до роботи роботодавцем, який з ним не знайомий і не знає про його перебування в магазині, що не було взято до уваги судами попередніх інстанцій. Суди також не звернули увагу на письмові пояснення як ОСОБА_2, так і позивачки, в яких йдеться, що допуск до роботи не мав місця. Разом з тим, скаржниця звернула увагу на те, що судами попередніх інстанцій безпідставно не прийнято до уваги надану позивачем постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 травня 2017 року у справі № 607/5100/17, якою закрито провадження у справі про притягнення ФОП ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 41 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. 24.01.2018 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
9. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2018 визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Смоковича М.І., суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.
10. Ухвалою Верховного Суду від 26.01.2018 відкрито касаційне провадження у справі.
11. У зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати суддів Білоуса О.В. та Стрелець Т.Г. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює їх участь у розгляді, зокрема, зазначеної касаційної скарги, розпорядженням Заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30.10.2019 призначено повторний автоматизований розподіл, зокрема справи № 819/1350/17.
12. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2019, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Смокович М.І., судді: Білак М.В., Губська О.А., справу передано головуючому судді.
13. Оскільки, згідно рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14, судді Смокович М.І., Білак М.В., Губська О.А., входять до складу Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян, внаслідок чого ці судді не наділені повноваженнями розглядати спори, які не віднесені до спеціалізації цієї палати, вказаними суддями заявлено самовідводи, які обґрунтовані порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого статтею 31 КАС України, а саме, без урахування спеціалізації.
14. Ухвалою Верховного Суду від 31.10.2019 заяви суддів Смоковича М.І., Білак М.В., Губської О.А. про самовідвід задоволено. Відведено суддів Смоковича М.І., Білак М.В., Губську О.А. від розгляду вищезазначеної касаційної скарги, та передано касаційну скаргу у справі № 819/1350/17 (провадження К/9901/8433/18) до секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду.
15. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2019, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В., справу передано головуючому судді.
16. У зв`язку з відпусткою судді Тацій Л.В. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 серпня 2020 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року № 1461/0/78-20 здійснено за допомогою автоматизованої системи заміну судді Тацій Л.В. та визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Стрелець Т.Г., Рибачук А.І.
17. У зв`язку з постановленням Верховним Судом 24 листопада 2020 року ухвали про відведення судді Рибачука А. І., на підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату від 25 листопада 2020 року № 2289/0/78-20, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 листопада 2020 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С. Г., суддів: Бучик А. Ю., Стрелець Т. Г.
18. Ухвалою Верховного Суду від 12.08.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 13.08.2020.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. На підставі наказу від 11 квітня 2017 року № 259 "Про проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 " та направлення про проведення такої перевірки від 11 квітня 2017 року № 123 відповідачем здійснено перевірку щодо дотримання ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю, за результатами якої були складені акт відвідування об`єкта перевірки від 12 квітня 2017 року та акт перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 13 квітня 2017 року № 19-01-40/172, відповідно до яких посадовими особами Управління Держпраці в Тернопільській області був виявлений факт неоформлення позивачем найманого працівника та нарахування заробітної плати в розмірі нижчому, ніж встановлений чинним законодавством розмір мінімальної заробітної плати.
20. 25 квітня 2017 року за наслідками розгляду вищевказаного акту перевірки заступником начальника Управління Держпраці в Тернопільській області Ващуком С.Я. прийнято постанови № 99/19-01-40/172 та № 99/1/19-01-40/172 про накладення на позивача штрафу у розмірі 96000 грн та 32000 грн.
21. Не погодившись з вказаними постановами відповідача, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. За приписами ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
23. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
24. Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
25. Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
26. Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
27. За приписами ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
28. Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці встановлено Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року № 390 (далі - Порядок) (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин).
29. Відповідно до пункту 2 Порядку, право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов`язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (далі - Інспектор).
30. Пунктом 3 Порядку передбачено, що інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Позапланові перевірки проводяться за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб`єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування та здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.
31. Відповідно до п. 4 Порядку, інспектор має право на проведення перевірки за наявності у нього службового посвідчення та направлення на перевірку.
32. Згідно з пунктом 7 Порядку, за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.
33. Системний аналіз наведених вище положень дає підстави дійти висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.
34. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №2140/1828/18, від 19.09.2019 у справі №808/3092/17, від 11.12.2019 у справі №1340/5964/18.
35. За змістом ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
36. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
37. З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.