ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 160/6933/19
адміністративне провадження № К/9901/36227/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Єресько Л.О., Калашнікової О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року (суддя Кучма К.С.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року (судді: Сафронова С.В., Мельника В.В., Чепурнова Д.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконними рішень, визнання незаконними дії та бездіяльність, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач) про визнання незаконними рішень, визнання незаконними дії та бездіяльність, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, у якому просив:
1) визнати незаконними рішення та дії Відповідача (Міністерства Юстиції України) які призвели до порушення Конституційного права позивача на захист прав справедливим судом та порушення Конституційного права позивача на безоплатну професійну правничу правову допомогу, і як наслідок призвели до порушення базових основоположних Конституційних прав і свобод позивача які визначені статтями 8, 1, 3, 9, 21, 22, 23, 64, 24, 25, 27, 28, частина 1, 4 статті 32, частина 1, 2 статті 34 та статей 33, 34, 41, 46, 48, 49, 55, 56, 59 Конституції України (254к/96-ВР) та визначені міжнародними договорами: статтями 4, 5, 9, 10, 12, 13, 15 Конвенції про права осіб з інвалідністю (995_g71), ратифікованою Законом України №1767-VІ від 16 грудня 2009 року та статтями 6, 13, 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (995_004) ратифікованою Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року статтями 1, 2 Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (997_009) у редакції від 21 січня 2006 року, ратифікованою 10 листопада 1994 року Законом України "Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах" № 240/94-ВР, частиною 1 пункт 1 та частиною 2 статті 14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" від 02 червня 2011 року (3460-VI) редакція від 04 листопада 2018 року;
2) визнати рішення і дії відповідача незаконними (Міністерство Оборони України) органу виконавчої державної влади України суб`єкта владних повноважень (їх посадовими і службовими особами) який порушив конституційні трудові права позивача визначені статей 38 Конституції УРСР (888-09)(від 20 квітня 1978 року), статей 40 Конституції СРСР (n0001400-77) від 07 жовтня 1977 року та статті 43 Конституції України (254к/96-ВР), та визнати що відповідач використовує рабську примусову безоплатну працю (робота, труд), бо покладений на громадян обов`язок відбування (проходження) дійсної строкової військової служби в Радянській Армії чи Армії незалежної України відповідно до статті 65 Конституції України (254к/96-ВР), статті 29, 61 Конституції УРСР (888-09) (від 20 квітня 1978 року) та статтею 31, 63 Конституції СРСР (n0001400-77) від 07 жовтня 1977 року - це є робота чи праця або труд, яка обирається вільно громадянином і людиною або на яку вільно погоджується позивач, та військовий або військовий будівельник - це є професія яка також вибирається чи обирається вільно людиною і громадянином відповідно до покликання і здібності та роду трудової діяльності, примусова та безоплатна праця (робота або труд) заборонена якщо в державі офіційно не оголошено воєнний стан, та людина і громадянин має права відмовитись від строкової дійсної служби в Радянській Армії чи Армії незалежної України відповідно до статей 43, 8, 1, 3, 9, 19, 21, 22, 23, 64, 65 Конституції України (254к/96-ВР) та статтям 34, 40, 63, 173 Конституції СРСР (n0001400-77) від 07 жовтня 1977 року ((з урахуванням положень статей 1-9 Закону України "Про правонаступництво України" (1543-ХІІ), та Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року №1545-ХІІ "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР")) які прямо вказують на те що людина і громадянин має право на працю - з оплатою праці відповідно до її кількості та якості і не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вибір професії, роду занять і роботи відповідно до покликання, здібностей, тому трудові права людини і громадянина не можуть бути порушені чи обмежені, крім випадків передбачених статтями 23, 64 Конституції України (254к/96-ВР) це лише під час війни та офіційно оголошеного воєнного стану можуть призвати служити в Армію примусово без вільної згоди громадянина і лише військового фахівця (запасу), бо це злочин посилати в бій не професійного військового фахівця, це безпосередньо витікає з тексту Конституції України (254к/96-ВР) та статей 1, 4, 17, 18, 53 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (995_004) редакція від 02 жовтня 2013 року ратифіковано Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року";
3) визнати дії і рішення відповідача (Міністерство Оборони України) незаконними які потягли за собою тяжкі наслідки, такі як нанесення шкоди здоров`ю і подальшому життю позивача, та позивач в наслідку цього став особою з інвалідністю яка отримана в період відбування (проходження) строкової дійсної служби в Радянської Армії (трудової Армії), та у наслідку чого позивачу нанесена матеріальна (майнова, упущена вигода) і моральна шкода;
4) визнати позивача репресованою особою яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених у пункті 2) статті 1-2, пунктів 2), 3), 10), 22) статті 2 та пунктів 17), 22) статті 3 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17 квітня 1991 року (962-XII) редакція від 11 жовтня 2018 року та статей 8, 19, 21, 22, 23, 64, 55, 124 Конституції України (254к/96-ВР) та частини 1 пункту 1) частини 2 статі 2, частина 1 та 2 статті 3 та статей 5, 6, 7 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року (2747-ІV) редакція від 04.11.2018 року та забезпечити спростування недостовірної інформацію про позивача в засобах масової інформації, відповідно до вимог частини 4 статі 32 Конституції України (254к/96-ВР);
5) визнати що відповідач (Комісія № 1 Комунального закладу "Обласного клінічного центру медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради" Департаменту охорони здоров`я України Дніпропетровської облдержадміністрації) - не має компетенції встановлювати і визначати групу інвалідності позивачу людині і громадянину якому нанесено шкода здоров`ю в період відбування чи проходження строкової дійсної служби в рядах Радянської Армії або Армії України без урахування думки позивача з цього приводу, та добровільної згоди, тому що на території України не має в даному випадку незалежної медико-соціальної експертизи чи судмедекспертизи, бо непередбачено законодавством України і міжнародним законодавством щоб особа яка нанесла шкоду, сама визначала розмір нанесеної шкоди та розмір відшкодування за нанесену шкоду, та також позивач не укладав трудового договору і не заключав військового контракту (та як наслідок не давав згоду на механізм визначення розміру пенсії встановлений відповідачем, не давав мовчазну згоду, а також не за своєю власною добровільною згодою пішов служити в ряди Радянської Армії, а під примусом і загрозою позбавлення волі шляхом незаконного ув`язнення), де заздалегідь повинні бути прописані умови і визначений розмір щомісячної пенсії, у випадку інвалідності чи втрати здоров`я при виконанні трудових або військових обов`язків пов`язаних з відбуванням (проходженням) строковою дійсною службою в Радянської Армії, з посиланням на законодавства яким передбачено медико-соціальної експертиза якою встановлюється група інвалідності від якої буде залежить розмір щомісячної пенсії, та повідомлено яким законодавством буде встановлений фіксований розмір пенсії або компенсації у випадку отримання інвалідності людиною, самим роботодавцем відповідачем;
6) визнати рішення і дії відповідача незаконними (Комісії №1 Комунального закладу "Обласного клінічного центру медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради" Департаменту охорони здоров`я України Дніпропетровської облдержадміністрації), а саме безпосередньо відмову встановити позивачу 1А групу інвалідності та зобов`язати відповідача доручити своєму відповідальному за це структурному підрозділу визнати - позивача особою з інвалідністю 1А групи яку встановити на строк - безстроково (довічно чи по-життєво), з зазначенням - захворювання "порушення опорно-рухомих функцій хребта отримано в наслідку травми хребта, після підняття надважких предметів в період відбування (проходження) дійсної строкової служби в трудовій Радянській Армії, та після проведеної операції на хребті по видаленню трьох між-хребтових гриж дисків та остистих відростків хребта поперекового відділу";
7) визнати що відповідач (структурний підрозділ Пенсійний Фонд України) не має компетенції розраховувати або нараховувати, встановлювати і визначати розмір щомісячної пенсії - позивачу людині і громадянину яка є особою з інвалідністю отриманої в період відбування (проходження) строкової дійсної служби в рядах Радянської Армії або Армії України, тому що це непередбачено міжнародним законодавством і законодавством України щоб особа яка нанесла шкоду в даному випадку відповідач, сама визначала розмір нанесеної шкоди та розмір відшкодування за нанесену шкоду, також тому що позивач не укладав трудового договору і не заключав військового контракту (та як наслідок не давав згоду на механізм визначення розміру пенсії встановлений відповідачем, не давав мовчазну згоду, а також тому що не за своєю власною добровільною згодою пішов служити в ряди Радянської Армії, а під примусом і загрозою позбавлення волі шляхом незаконного ув`язнення), де заздалегідь повинні бути прописані умови і визначений розмір щомісячної пенсії, у випадку інвалідності працівника чи втрати здоров`я при виконанні трудових або військових обов`язків пов`язаних зі службою в Радянської Армії, з посиланням на законодавства яким передбачено обов`язкова медико-соціальної експертиза якою встановлюється група інвалідності від якої буде залежить розмір щомісячної пенсії, та повідомлено яким законодавством буде встановлений фіксований розмір пенсії або компенсації у випадку інвалідності самим роботодавцем відповідачем;
8) визнати що розмір щомісячної пенсії 1564 гривень позивача яку сплачує відповідач - не відповідає вимогам статей 46, 48 Конституції України (254к/96-ВР) з урахуванням вимог статей 8, 1, 3, 21, 24, 25, 33, 27, 28, 49, 59 Конституції України (254к/96-ВР), бо розмір щомісячної пенсії позивача є недостатнім для життя і існування людини і громадянина України, негідним людської честі і гідності, такий що принижує людську честь та гідність, не задовольняє потреб і не відповідає потребам достатнього рівня життя позивача, включаючи достатнє харчування, одяг, житло відповідно до статей 46, 48 Конституції України (254к/96-ВР), що у наслідку тягне за собою порушення всіх основоположних Конституційних прав і свобод позивача визначених статтями 8, 1, 3, 21, 22, 23, 24, 25, 27, 28, частина 1, 4 статті 32, частина 1, 2 статті 34, статі 33, 41, 46, 47, 48, 49, 50, 53, 55, 56, 59, 64 Конституції України (254к/96-ВР) (розрахунок потреб на календарний місяць і розрахунок щомісячного розміру щомісячної пенсії знаходиться в мотивувальній частині позовної заяви сторінки 89 - 94);
9) визнати незаконними рішення і дії та бездіяльність відповідача (в особі його структурного підрозділу Нікопольського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровської області) який не сплачує позивачу, розрахований позивачем розмір щомісячної пенсії відповідно до вимог статей 46, 48 Конституції України (254к/96-ВР) та зобов`язати відповідача сплачувати позивачу, розрахований позивачем розмір щомісячної пенсії та одночасної компенсації матеріальної (майнової, упущеної вигоди) шкоди яку закладено в розмір щомісячної пенсії який позивачем одночасно розраховано з урахуванням вимог статей 8, 1, 3, 19, 21, 22, 23, 24, 25, 33, 27, 28, частина 1, 4 статті 32, частина 1, 2 статті 34, та статей 41, 46, 48, 49, 55, 56, 59, 64, 60, 68 Конституції України (254к/96-ВР) та складає 24 725 (двадцять чотири тисячі сімсот двадцять п`ять) євро, вказує у євро бо гривня є нестабільною грошовою одиницею з постійною інфляцією вартості, відповідач може сплачувати у гривні, але за обмінним курсом до євро на момент виплати (розрахунок міститься в мотивувальній частині позовної заяви з 89 - 94 сторінки);
10) стягнути з відповідача (Міністерство Оборони України) за незаконні рішення і дії та бездіяльність службових і посадових осіб його структурного підрозділу - на користь позивача матеріальну (майнову) шкоду упущену вигоду за період який складає 30 років з 1989 року по теперішній час на момент подачі позовної заяви липень 2019 року у розмірі 1645 200 євро, яка позивачем розрахована, з урахуванням максимальної середньої заробітної плати у світі що складає 4 570 євро на момент звернення до суду, яку би міг заробляти в місяць позивач, якщо б позивачу не було нанесено шкоди його здоров`ю і подальшому життю, 4 570 євро х 12 (місяців) = 54 840 євро в рік, 54 840 євро х 30 (років) = 1 645 200 євро складає матеріальна (майнова, упущена вигода) шкода - з липня 1989 року по теперішній час на момент подачі позовної заяви липень 2019 року за період 30 років, яка може бути сплачена відповідачем за обмінним курсом у національній одиниці гривні на день виплати;
11) поновити Конституційні права і свободи людини позивача стягнувши з відповідача за незаконні рішення і дії та бездіяльність службових і посадових осіб його структурних підрозділів - на користь позивача моральну шкоду за нанесення шкоди здоров`ю і подальшому життю за період який складає 30 років з 1989 року по теперішній час на момент подачі позовної заяви липень 2019 року у розмірі який позивачем визначений і оцінений в розмірі 30 % від нанесеної йому матеріальної (майнової) шкоди упущеної вигоди, 1 645 200 : 10 х 3 = 493 560 євро складає моральна шкода з липня 1989 року по теперішній час на момент подачі позовної заяви липень 2019 року за період 30 років, яка може бути сплачена відповідачем за обмінним курсом у національній одиниці гривні на день виплати;
12) зобов`язати відповідача доручити його структурному підрозділу Нікопольському відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровської області виконати вимоги пункту е) частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-ХІІ) від 12 червня 1991 року - зарахувати до стажу роботи позивача, увесь час який позивач був непрацездатним починаючи з 30 листопада 1989 року та по теперішній час 2019 рік, про що повинен бути зроблений відповідний запис у трудовій книзі позивача;
13) визнати незаконними дії і рішення та бездіяльність відповідача, бо саме відповідач відповідає за внутрішню і соціальну, правову політику захисту громадян і людини відповідно до статті 1, 3, 19, 113, 116 Конституції України (254к/96-ВР) з урахуванням частини 1 статті 8 Конституції України (254к/96-ВР), тому що в Україні є лише єдина державна влада відповідно до статті 6 Конституції України (254к/96-ВР) якою визначено, що: державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Таким чином судовий орган влади не є незалежним, бо саме відповідач сплачує заробітну плату і пенсії суддям та наймає на роботу відповідно до статей 130, 131 Конституції України (254к/9б-ВР). На території України повинен існувати незалежний суд і незалежні судді відповідно до статті 129 Конституції України (254к/96-ВР) яка говорить про те що: суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права, (основними засадами судочинства є: 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;), який розглядає справи пов`язані зі злочинами скоєними державною владою України проти громадян України і людини, в якому судді є громадянами інших Європейських країн, крім країн колишніх членів СРСР - бо службові і посадові державних влад цих країн є співучасниками злочинів. Європейський суд з прав людини не знаходиться на території України, а отже є недоступним, та діє з порушенням конституційних прав і свобод громадян України і людини, бо кожен має право бути присутнім в залі суду захищаючи особисто свої права і свободи незалежно від майнового стану, незалежно від стану свого фізичного здоров`я чи з іншої причини, бо права людини і громадянина не можуть бути обмежені та не є вичерпним відповідно до статей 8, 1, 21, 24, 22, 23, 64 Конституції України (254к/96-ВР); 14) зобов`язати Відповідача продовж одного календарного місяця розробити і подати відповідний законопроект до Верховної Ради, в якому повинно бути зазначено строк утворення суду не більш півроку, після прийняття закону.