ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 820/3182/16
адміністративне провадження № К/9901/20316/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Данилевич Н.А.,
суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області Управління Служби безпеки України в Харківській області, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної міграційної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року (головуючий суддя - Мельников Р.В., судді - Мар`єнко Л.М., Нуруллаєв І.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (головуючий суддя - Спаскін О.А., судді - Любчич Л.В., Сіренко О.І.) у справі № 820/3182/16.
І. Суть спору
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
В червні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України (далі - ДМС України, відповідач, скаржник), третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі - третя особа 1, ГУДМС України в Харківській області), Управління Служби безпеки України в Харківській області (далі - третя особа 2, УСБУ в Харківській області), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- скасувати рішення Державної міграційної служби України від 17.03.2016 № 162-16;
- зобов`язати Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДУ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, треті особи - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, Управління Служби безпеки України в Харківській області, про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.
Скасовано рішення Державної міграційної служби України від 17.03.2016 № 162-16.
Зобов`язано Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що, ситуація в Сирії за інтенсивністю та напруженістю становить ризик для людини, яку висилають в цю країну, оскільки сторони конфлікту використовують методи та тактики війни, які збільшують ризик втрат серед цивільного населення. Суди, посилаючись на Рекомендації УВКБ ООН, інформацію Департаменту імміграційних питань Великобританії, зазначили, що існують загальновизнані офіційні документи, які підтверджують обґрунтованість побоювань позивача щодо можливості стати жертвою переслідувань в разі повернення до Сирії, ситуація в якій докорінно змінилась під час його перебування в Україні. Разом з тим, звертаючись в Україні за захистом, позивач зробив реальну спробу обґрунтувати свою заяву, повідомив всі важливі факти, що були в його розпорядженні, які, в свою чергу, відповідач не визнав неправдоподібними або такими, що суперечать конкретній та загальній інформації за справою позивача; до того ж, позивач заслуговує на довіру, оскільки щодо нього не виявлено компрометуючої інформації. Проте, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач не проаналізував належним чином інформацію, повідомлену позивачем в заяві про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, анкеті та протоколах співбесід, а також не врахував поточної та актуальної інформації по ситуації в Сирії й не спростував можливість загрози життю позивача, його безпеці чи свободі в країні походження в разі повернення, що не відповідає вимогам ст.3 Європейської конвенції про права людини, яка забороняє вислання осіб у країну, де вони можуть зазнати переслідувань, тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
17 березня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Державної міграційної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування поданої касаційної скарги Державна міграційна служба України вказує на те, що складна соціально - економічна ситуація, що склалася внаслідок проведення військових дій на території Сирії не є автоматичною підставою для надання позивачу додаткового захисту. Скаржник стверджує, що під час проведення анкетування та протоколів співбесід позивачем не було надано жодних обґрунтованих доказів стосовно ймовірної загрози його життю, здоров`ю або свободі у випадку повернення на Батьківщину. Також позивач не зміг надати чітку та детальну інформацію, посилання які б могли б підтверджувати небезпеку у випадку можливого повернення на Батьківщину. Окрім того, скаржник, посилаючись на наявність у позивача нового національного паспорту робить висновок про наявність у нього можливості легалізувати своє становище на Україні іншим шляхом.
10 квітня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшло заперечення ОСОБА_1, в якому позивач вважає подану касаційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року касаційну скаргу Державної міграційної служби України прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
ОСОБА_1 , громадянин Сирійської Арабської Республіки, прибув до України 27.12.2014.
Суд першої інстанції, з аналізу позовної заяви, вказав, що позивач у Сирії мешкав у місті Манбідж провінції Алеппо. Виїхав із Сирії 06.09.2011 до Білорусії, де навчався у Гомельському Державному медичному університеті. Через війну у Сирії у позивача виникли проблеми із оплатою навчання, і як наслідок його було виключено із університету, після чого він 27.12.2014 приїхав в України з метою продовження навчання за медичним напрямком, у зв`язку із тим, що в Україні воно дешевше. Повернутися до Сирії не може через громадянську війну. Пояснив також, що його у Сирії можуть переслідувати проурядові сили через небажання брати участь у війні.
ОСОБА_1 12.11.2015 звернувся до Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
03.06.2016 позивач отримав повідомлення від Головного Управління Державної міграційної служби України у Харківській області від 30.03.2016 № 22, відповідно до якого на підставі ст. 6 Закону України "Про біженців та осіб які потребують додаткового або тимчасового захисту" йому було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, так як відсутні умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 вказаного Закону на підставі рішення Державної міграційної служби України від 17.03.2016 №162-16.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пункт 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" від 08.07.2011 № 3671-VI (далі - Закон № 3671-VI): біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Пункт 13 частини 1 статті 1 Закону № 3671-VI: особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.
Пункт 4 частини 1 статті 1 Закону № 3671-VI: додатковий захист - форма захисту, що надається в Україні на індивідуальній основі іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну або перебувають в Україні і не можуть або не бажають повернутися в країну громадянської належності або країну попереднього постійного проживання внаслідок обставин, зазначених у пункті 13 частини першої цієї статті.
Пункт 5 частини 1 статті 6 Закону № 3671-VI: Не може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особа стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, відсутні.
Абзаци 4-7 підпункту "е" пункту 5.1. розділу V Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом МВС України від 07.09.2011 № 649 (далі - Правила № 649): Оцінка заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, здійснюється на індивідуальній основі і включає в себе вивчення наявних відомостей про:
всі відповідні факти, що стосуються країни походження на момент прийняття рішення щодо заяви, в тому числі закони і інші нормативно-правові акти країни походження заявника і порядок їх застосування;
відповідні твердження і документи, представлені заявником, у тому числі інформацію про те, що заявник був або може стати об`єктом переслідування чи об`єктом завдання серйозної шкоди;
особисті дані і обставини заявника, включаючи інформацію про те, що заявник був чи може стати об`єктом переслідування чи йому може бути завдано серйозної шкоди.