ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2020 року
Київ
справа №805/2438/17-а
адміністративне провадження №К/9901/3827/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року (суддя Чучко В.М.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2020 року (судді: Арабей Т.Г., Геращенко І.В., Міронова Г.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1, позивачка) звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області(далі відповідач, ТУ ДСА України в Донецькій області), в якому просила:
визнати дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з вересня по грудень 2014 року неправомірними;
зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з вересня по грудень 2014 року.
В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначає, що у зв`язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької області та неможливістю здійснення правосуддя, наказом голови Амвросіївського районного суду Донецької області від 28 серпня 2014 року безстроково, до завершення антитерористичної операції встановлено простій в роботі Амвросіївського районного суду Донецької області. Згідно цього наказу, який був доведений до відома відповідача, збережено у межах кошторису суду середній заробіток для працівників, які підпадають під дію простою. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів від 25 травня 2015 року ОСОБА_1 прикріплено до Добропільського міськрайонного суду Донецької області і лише з того часу розпочато виплату суддівської винагороди до дня звільнення згідно з постанови Верховної Ради України в зв`язку з поданням заяви у відставку. В період з вересня 2014 року по квітень 2015 року суддівська винагорода ОСОБА_1 не виплачувалась і не нараховувалась. На звернення до Ради суддів України, голови Державної судової адміністрації України, відповідач виплатив заборгованість лише за період з січня 2015 року по квітень 2015 року, однак за період з вересня 2014 року по грудень 2014 року відповідачем заборгованості з суддівської винагороди не виплачено.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Донецький окружний адміністративний суд постановою від 28 серпня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року, позов задовольнив.
Постановою Верховного Суду від 14 серпня 2019 року скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року у справі № 805/2438/17-а, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2020 року позов задоволено повністю. Визнано неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з вересня по грудень 2014 року. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з вересня 2014 року по грудень 2014 року. Рішення в частині зобов`язання нарахувати та виплати суддівську винагороду за один місяць допущено до негайного виконання.
Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції про те, що нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів", який вирішував питання про наявність у позивача права на отримання суддівської винагороди, не поставлено в залежність прикріплення судді до штату суду на підконтрольній українській владі території для отримання таким суддею суддівської винагороди, оскільки зазначене суперечить пункту 14 статті 92 Конституції України та статті 143 Закону України "Про судоустрій та статус суддів". Крім того, позивачкою виконані всі вимоги порядку, встановленого рішенням №76, і ОСОБА_1 прикріплено до Добропільського міськрайонного суду. Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що Територіальним управлінням ДСА України в Донецькій області неправомірно відмовлено позивачці в нарахуванні та виплаті суддівської винагороди у період з вересня 2014 року по грудень 2014 року, а тому наявні правові підстави для зобов`язання Територіального управління ДСА України в Донецькій області нарахувати та виплатити суддівську винагороду Ладе В.Р. у період з вересня 2014 року по грудень 2014 року.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі ТУ ДСА в Донецькій області вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позов повністю.
Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не поставлено в залежність прикріплення судді до штату суду на підконтрольній українській владі території для отримання таким суддею суддівської винагороди, оскільки це суперечить Конституції України та Закону. Скаржник вказує на те, що виплата суддівської винагороди не ставиться у залежність лише від наявності у особи статусу судді. Виплата суддівської винагороди на той період була передбачена виключно у випадку прикріплення суддів до судів того самого рівня і спеціалізації, що функціонують на території, підконтрольній українській владі, яке мало відбутися шляхом видання головою такого суду відповідного наказу. Втім позивачка не вчинила необхідних дій і не була прикріплена до суду того ж рівня, у зв`язку з чим законних підстав для виплати їй суддівської винагороди з вересня по грудень 2014 року не було.
Позиція інших учасників справи.
Від позивачки до суду надійшов відзив на касаційну відповідача, в якому вона просить залишити без задоволення касаційну скаргу відповідача, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Рух касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2020 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 27 листопада 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
ОСОБА_1 , з 29 липня 1993 року працювала на посаді судді Амвросіївського районного суду Донецької області, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією трудової книжки (а.с. 6-12).
27 серпня 2014 року Амвросіївським районним судом Донецької області прийнято наказ № 11 "Про встановлення простою у роботі суду" у зв`язку із проведенням антитерористичної операції на території Донецької області та неможливістю здійснення правосуддя, з метою збереження життя та здоров`я працівників Амвросіївського районного суду (а.с. 16).
У пункті 1 наказу зазначено: "Встановити простій в роботі Амвросіївського районного суду Донецької області з 28 серпня 2014 року безстроково, до завершення антитерористичної операції"
Пунктом 3 вказаного вище наказу визначено: "Зберегти у межах кошторису суду середній заробіток для працівників, які підпадають під дію простою".
Відповідно до довідки від 06 травня 2015 року № 7115000187, позивачка є внутрішньо переміщеною особою, яка фактично проживає в АДРЕСА_1 (а.с. 13).
Відповідно до додатку 2 рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 28 травня 2015 року № 38/зп-15, ОСОБА_1 прикріплено до Добропільського міськрайонного суду (заява надійшла до Комісії 20 квітня 2015 року; а.с.47).
Довідкою про доходи ОСОБА_1, яка працювала на посаді слідчого судді у Амвросіївському районному суді Донецької області підтверджується, що за період з вересня 2014 року по липень 2015 року суддівська винагорода останній виплачена за період з квітня 2015 року по липень 2015 року в загальній сумі 35354,78 грн. Разом з тим, у довідці відсутні відомості про виплату позивачу суддівської винагороди з вересня 2014 року по грудень 2014 року (а.с. 28, 196, 198).
Постановою Верховної Ради України від 16 липня 2015 року № 636-VIII "Про звільнення суддів" відповідно до пункту 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України у зв`язку з поданням заяви про відставку звільнено з посад суддів, зокрема, з посади судді Амвросіївського районного суду Донецької області ОСОБА_1 (а.с. 14).
Наказом Територіального управління ДСА України в Донецькій області від 15 березня 2016 року № 16-к "Про звільнення суддів" з метою виконання постанови Верховної Ради України від 16 липня 2015 року № 636-VIII "Про звільнення суддів" та наказу Державної судової адміністрації України від 15 січня 2016 року № 7 відраховано з 16 липня 2015 року зі штату судів, зокрема, суддю Амвросіївського районного суду Донецької області ОСОБА_1 (а.с. 15).
В подальшому позивач зверталась до Державної судової адміністрації України із заявою, в якій просила виплатити суддівську винагороду за період вересень-грудень 2014 року, однак за результатами розгляду її звернення Державною судовою адміністрацією 16 лютого 2016 року за вих. № Л 77-16-158/16 надано відповідь, що оскільки позивача звільнено з посади судді Амвросіївського районного суду Донецької області у встановленому законодавством порядку згідно з постановою Верховної Ради України від 16 липня 2015 року № 636-VIII, виплату їй суддівської винагороди за період з вересня 2014 року до дня тимчасового прикріплення до Добропільського міськрайонного суду Донецької області повинно здійснити територіальне управління ДСА у Донецькій області (а.с. 19-20).
Із зверненням про виплату суддівської винагороди за період з вересня 2014 року по квітень 2015 року позивач також зверталась до Ради суддів України, яка, за результатами розгляду звернення позивача, листом № 9рс-52/16 від 21 березня 2016 року, надала відповідь, що здійснити позивачу виплату суддівської винагороди за період з вересня 2014 року до дня тимчасового прикріплення до Добропільського міськрайонного суду Донецької області повинно ТУ ДСА у Донецькій області (а.с. 21).
24 січня 2017 року позивачка зверталась до відповідача з проханням виплатити суддівську винагороду за період з вересня 2014 року по грудень 2014 року, на яку відповідач листом № 05-260/17 від 27 лютого 2017 року повідомив позивачку, що оскільки наказ голови місцевого суду, що функціонує на території, підконтрольній українській владі про прикріплення позивача до такого суду в ТУ ДСА України в Донецькій області не надходив, у зв`язку з чим законних підстав для виплати їй суддівської винагороди за період з вересня по грудень 2014 року не вбачається (а.с. 17-18).
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Джерела права й акти їхнього застосування.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" (згідно з преамбулою до Закону) визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів.
У відповідності до статті 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів відповідно до Конституції України.
Забезпечення функціонування судової влади передбачає :
1) окреме визначення у Державному бюджеті України видатків на фінансування судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону;
2) законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування судів;
3) гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів.
Відповідно до статті 145 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, зокрема, Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації України. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.
На підставі статті 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669-VII) періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу № 405/2014.
Відповідно до абзацу 21 частини першої статті 1 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV "Про боротьбу з тероризмом" (далі - Закон № 638-IV, в редакції періоду спірних правовідносин) антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.
За приписами частин першої, другої статті 4 Закону № 638-IV організація боротьби з тероризмом в Україні та забезпечення її необхідними силами, засобами і ресурсами здійснюються Кабінетом Міністрів України у межах його компетенції. Центральні органи виконавчої влади беруть участь у боротьбі з тероризмом у межах своєї компетенції, визначеної законами та виданими на їх основі іншими нормативно-правовими актами.