ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 826/3792/16
адміністративне провадження № К/9901/14344/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.2017 року (суддя Шрамко Ю.Т.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 року (головуючий суддя Троян Н.М., судді: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.) у справі №826/3792/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" (надалі - позивач, товариство, підприємство, платник податків) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.10.2015 року №69426552210.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підприємство на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів сформувало податковий кредит та грошові зобов`язання з податку на додану вартість. Реальність господарських операцій позивача із його контрагентами підтверджена належним чином оформленими документами, а висновки відповідача, викладені у акті перевірки є необґрунтованими та безпідставними.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 року, у задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що судом не встановлено реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки відсутні належні первинні та бухгалтерські документи, які б свідчили про фактичне здійснення господарських операцій.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 року і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Позивач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які полягають у тому, що належними первинними документами, які містяться в матеріалах справи підтверджується реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами. Зазначає, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції між останнім по ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Відповідачем 07.03.2018 року до суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень, відповідач просить залишити без задоволення касаційну скаргу та без змін судові рішення першої та апеляційної інстанцій.
Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено позапланову документальну перевірку товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Публічним акціонерним товариством "Солді і Ко", Товариствами з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Форс", "Сіндорай", "СКМ Девелопмент", "Фьюженс", "ТПК "Євро-пласт", за квітень 2015 року, за наслідками якої складено акт від 12.10.2015 року №432/26-55-22-10/38825398 (надалі - акт перевірки).
Актом перевірки встановлено заниження підприємством податку на додану вартість за квітень 2015 року у сумі 843712 грн.
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.10.2015 року №69426552210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1 265 568 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 843 712 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 421 856 грн.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 05.03.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Форс" (субпідрядник) та позивачем (підрядник) укладено договір субпідряду №2/03/1.
В підтвердження виконання умов договору позивачем надано до суду акт приймання виконання опоряджувальних робіт, податкову накладну, платіжне доручення, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно будівельної суміші, на лакофарбові матеріали, на засоби для герметизації, монтажні піни, сертифікати відповідності на керамічну цеглу, на теплоізоляційні вироби, паспорт якості на бетонні вироби та інші висновки, сертифікати та паспорта.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій не встановили приналежність зазначених документів до робіт та матеріалів за наведеним договором та не прийняли вказані документи як доказ реальності виконання відповідних робіт за договором.
Судами встановлено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Форс" відсутні основні засоби, устаткування, транспорт, складські приміщення тощо, необхідні для здійснення господарської діяльності за вказаним договором. В матеріалах справи відсутня інформація та докази щодо залучення сторонньої спецтехніки для виконання робіт за договором.
Суди дійшли висновку, що наявними документами у справі не підтверджується реальність здійснення господарської діяльності позивача з наведеним контрагентом.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 01.04.2015 року між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіндорай" (виконавець) укладено договір №01/04/2015, за умовами якого виконавець зобов`язується на свій ризик з матеріалів замовника виконати і передати останньому роботи по поставці і монтажу металопластикових і дверних конструкцій на об`єкті: житловий будинок з приміщеннями соціально-побутового призначення.
В підтвердження виконання цього договору позивачем надано до суду податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення.
Проте, в підтвердження зазначених операцій позивачем не надано до суду довідок про вартість виконаних підрядних робіт форма №КБ-3, актів приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2В, актів індивідуального та комплексного випробування, актів про прийняття результатів виконаних робіт, виконавчої документації, надання яких передбачено умовами договору.
Судами також встановлено, що позивачем включено до податкового кредиту за квітень 2015 року господарські операції з Товариствами з обмеженою відповідальністю "Сіндорай" та "Європроф", які фактично відбувались у травні 2015 року, відповідно до первинних документів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач мав господарськи відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "СКМ Девелопмент".
В підтвердження таких операцій позивачем надано до суду видаткові та податкові накладні, платіжні доручення.
Судами встановлено, що за квітень 2015 року середньооблікова кількість штатних працівників становила дві особи, відсутня інформація про використання основних фондів, наявність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту та устаткування, необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності.
Позивачем до матеріалів справи надано копію акту прийому Товариством з обмеженою відповідальністю "СКМ Девелопмент" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" в лізинг транспортного засобу та договору перевезення вантажу, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКМ Девелопмент" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТП Рубін".
Судами встановлено, що оплата здійснена у сумі 165860 грн. не відповідає задекларованій сумі. Доказів того, що оплата була здійснена пізніше суду також не надано.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фьюженс" (виконавець) укладено договори від 17.02.2015 року №80/2/17 та від 19.02.2015 року №82/2/19 про надання консультаційних послуг.
В підтвердження зазначених договорів суду надані акти передачі-прийняття послуг, платіжні доручення, податкові накладні, копію звіту про надані послуги при супроводженні ходу будівництва об`єкта
Судами встановлено, що позивач, починаючи з березня 2015 року виконував будівельні роботи на підставі договору про заміну сторони та відступлення права вимоги від 05.03.2015 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант-Н" (замовником), Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Геос" (первісний підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" (новий підрядник).
Договори про надання консультаційних послуг укладені позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю до того, як позивач почав виконувати будівельні роботи за відповідною адресою.
Судами встановлено відсутність доказів використання отриманих за договорами консультаційних послуг у господарській діяльності позивача, а саме документів, які були підготовані на виконання умов договорів.
З актів передачі-прийняття послуг за наведеними договорами вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Фьюженс" надано позивачу послуги з аудиту виробничої та виконавчої документації, консультаційні послуги щодо оформлення акту готовності об`єкта до експлуатації. Проте, наведене не підтверджено належними доказами.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за договором Товариством з обмеженою відповідальністю "Фьюженс" надавались послуги з оформлення сертифікату Державної архітектурно-будівельної інспекції України, який отримано позивачем у лютому 2015 року, проте як послуги з такого оформлення за актами були надані у квітні 2015 року, що спростовує твердження позивача про реальність надання таких послуг.
Судами встановлено відсутність документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Фьюженс" за наслідком проведення аудиту виробничої та виконавчої документації, зокрема, аудиторського висновку, що також передбачалось наведеними договорами.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 02.03.2015 між позивачем (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТПК "Євро-пласт" (виконавцем) укладено договори №01/03, №02/04-15, за умовами якого виконавець зобов`язується на свій ризик з матеріалів замовника виконати і передати роботи по внутрішньому оздобленню приміщень.
Позивачем в підтвердження виконання умов договорів надані акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт /та витрат/ за квітень 2015 року за формою КБ-3, платіжні доручення, податкові накладні.
Судами встановлено відсутність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та виконання робіт для позивача, документів в підтвердження якості та безпеки матеріалів, які використані при проведенні будівельних робіт, документів щодо отриманих та оплачених послуг водопостачання та водовідведення, отримання електроенергії.