ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 520/10868/19
адміністративне провадження № К/9901/10406/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду (ухвалену у складі колегії суддів: Бегунца А.О., Рєзнікової С.С., Старостіна В.В.) від 6 березня 2020 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (далі - відповідач, ГУ Держпродспоживслужба у Харківській області), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини в м. Харкові ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області від 3 жовтня 2019 року № 39.1/2543 про відмову у державній реєстрації потужності;
- зобов`язати ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області провести державну реєстрацію потужності, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом внесення інформації про потужність до Державного реєстру потужностей операторів ринку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини в м. Харкові ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області від 3 жовтня 2019 року № 39.1/2543 йому відмовлено у державній реєстрації потужності через невідповідність заяви вимогам частини третьої статті 25 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів". Вважає рішення відповідача протиправним та таким, що порушує права позивача, а отже підлягає скасуванню, оскільки заява від 2 жовтня 2019 року подана у відповідності до вимог закону, а тому у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у державній реєстрації потужності ФОП ОСОБА_1 з підстав надання неповної інформації в заяві є правомірною, оскільки повної та точної інформації щодо назви (опису) потужності, її адреси не зазначено, а вказані лише загальні характеристики житлового будинку, як то наявність системи водопостачання, водовідведення, енергозабезпечення. Однак, відомостей щодо наявності чи відсутності системи вентиляції, підтримки температурних режимів, штучного чи природного освітлення для зберігання харчових продуктів, системи дренажу підлоги, системи та заходів дезінфекції у заяві та у додатковій інформації не міститься.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2020 року, апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини в м. Харкові ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області від 3 жовтня 2019 року № 39.1/2543 про відмову у державній реєстрації потужності; зобов`язано ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області повторно розглянути заяву ФОП ОСОБА_1 від 2 жовтня 2019 року про державну реєстрацію потужності з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем у поданих до ГУ Держпродспоживслужби у Харківській області заявах від 2 жовтня 2019 року вказано усі обов`язкові відомості, а посилання відповідача на зазначення у заяві неповної інформації щодо назви (опису) потужності та її адреси не відповідають фактичним обставинам справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області звернулося з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області зазначає, що необґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції щодо помилковості застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин статті 6, статті 150 Житлового кодексу України та статті 382 Цивільного кодексу України, оскільки спеціальним законом, який регулює правовідносини між оператором ринку та компетентним органом у правовідносинах щодо державної реєстрації потужностей є Закон України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", який і підлягає пріоритетному застосуванню при вирішенні даного спору.
Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано до суду 8 квітня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 520/10868/19, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області.
Учасники справи до суду касаційної інстанції письмових клопотань не подавали.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність: за КВЕД 46.17 діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; код КВЕД 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; код КВЕД 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); код КВЕД 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Місце проживання позивача - АДРЕСА_1 .
2 жовтня 2019 року позивач письмово звернувся до ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області із заявою про державну реєстрацію потужностей (вид діяльності - реалізація).
Згідно заяви вказана діяльність (реалізація) буде здійснюватися оператором ринку за адресою: АДРЕСА_1 .
Також в якості додатку до заяви про державну реєстрацію потужності відповідно до вимог частини третьої статті 25 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" подав до відповідача додаткову інформацію, датовану 2 жовтня 2019 року, де зазначив в графі місцезнаходження або місце проживання оператора ринку: АДРЕСА_3 ; в графі назва (опис) потужності вказав: потужність представляє собою ізольоване приміщення загальною площею 69 кв. м, підключене до системи водопостачання та водовідведення, системи енергозабезпечення, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами розгляду заяви позивачу листом від 3 жовтня 2019 року ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області за № 39.1/2543 повідомило про прийняття рішення щодо відмови у державній реєстрації потужності за видами діяльності: діяльність, пов`язана з харчовими продуктами, які не потребують дотримання температурного режиму та можуть зберігатися при температурі 10 С і залишатися придатними для споживання людиною, а саме: реалізація та присвоєнні особистого державного реєстраційного номеру потужності, у зв`язку з порушенням частини п`ятої статті 25 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" та пункту 2 підпункту 3.7 наказу Мінагрополітики та продовольства України від 10 лютого 2016 року № 39 "Порядок проведення державної реєстрації потужностей ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб`єктам".
Фактичною підставою для відмови у державній реєстрації потужності став висновок суб`єкта владних повноважень про те, що житловий будинок не є та не може бути місцем реєстрації потужності за змістом пункту 69 частини першої статті 1 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", відповідно заява про державну реєстрацію потужності містить неповну інформацію: не зазначено назву (опис) потужності, її адресу, натомість зазначено житловий будинок та його адресу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2020 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.