ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 580/207/20
адміністративне провадження № К/9901/20111/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у касаційній інстанції адміністративну справу № 580/207/20
за позовом Акціонерного товариства "Сбербанк" до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови
за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Сбербанк"
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2020 року, ухвалене суддею Тимошенко В.П.
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Беспалова О.О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У січні 2020 року Акціонерне товариство "Сбербанк" (далі - АТ "Сбербанк", позивач) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - УДВС ГТУ у Черкаській області, відповідач), в якому просило суд визнати протиправною та скасувати постанову УДВС ГТУ у Черкаській області про закінчення виконавчого провадження ВП № 32447173 від 27 грудня 2019 року.
2. В обґрунтування позову зазначено, що державним виконавцем безпідставно закрито виконавче провадження № 32447173 на підставі пункту 13 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" (непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону) після відновлення цього виконавчого провадження на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2018 року у справі № 823/2236/18, яким скасовано постанову відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Черкаській області від 29 травня 2015 року ВП № 32447173 про закінчення цього виконавчого провадження. Позивач наголошував, що після закриття ВП № 32447173 постановою від 29 травня 2015 року УДВС ГТУЮ у Черкаській області не відправило оригінал виконавчого напису нотаріуса ані на адресу особи, що його видавала (приватний нотаріус), ані на адресу стягувача (позивача). Звертав увагу, що в описовій частині оскаржуваної постанови державним виконавцем вказано, що станом на 27.12.2010 оригінал виконавчого документу (виконавчого напису № 557 від 01.03.2012) до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Черкаській області не надходило, хоча виконавче провадження ВП № 32447173 порушено за виконавчим написом нотаріуса № 189, виданого приватним нотарісом Київського міського нотаріального округу Журавльвою З.В. 26.04.2012.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
4. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач був повідомлений належним чином про необхідність звернення з виконавчим документом, у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження для пред`явлення його до виконання, що підтверджується постановою про відновлення виконавчого провадження №32447173 від 25 жовтня 2018 року, копія якої була направлена приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Журавльовій З.В., ТзОВ "Торговий дім "Сван" та ПАТ "Дочірній Банк Сбербанк Росії", що підтверджується супровідним листом від 25 жовтня 2018 року №13534/2.1.-10.
5. Залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що позивач як сторона виконавчого провадження не був позбавлений можливості звертатися до приватного нотаріуса з метою фіксації факту неотримання оригіналу виконавчого документа, неотримання постанови про відновлення виконавчого провадження та з`ясовувати причини ненаправлення приватним нотаріусом запитуваного оригіналу виконавчого напису. В той же час, позивач використав принцип свободи надання доказів та поклався на обов`язок доказування відповідачем, який, в свою чергу, надав належні, достатні та допустимі докази вчинення ним дій відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
6. 11 серпня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна АТ "Сбербанк", у якій скаржник, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
7. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій взяли до уваги неналежні докази та порушили принцип змагальності, що у підсумку призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, відповідачем було надано місцевому суду ксерокопії супровідних листів від 29.05.2015 № 1783/2.1-28 та від 25.10.2018 № 13534/2.1.-10 в якості нібито доказів направлення на адресу приватного нотаріуса Журавльової З.В. копій постанови від 29.05.2015 про закінчення виконавчого провадження та оригіналу виконавчого напису нотаріуса, а також копії постанови про відновлення виконавчого провадження від 25.10.2018 року.
7.1. Скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій в порушення норм статті 73 КАС України не врахували, що копії супровідних листів не є і не можуть бути доказами фактичної відправки учасникам процесу, зокрема, нотаріусу, ані оригіналу виконавчого напису, ані постанови про закінчення чи поновлення виконавчого провадження. АТ "Сбербанк" указує, що відповідач не надавав відзиву і не пояснював, яким чином і коли ним проводилась фактична відправка (або ж передача) документів виконавчого провадження, зокрема, приватному нотаріусу Журавльовій З.В. (чи це була відправка поштою, кур`єром, передача нарочним, тощо).
7.2. Скаржник особливо звертає увагу суду касаційної інстанції на те, що відповідно до статті 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Відтак, без використання Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у суду першої інстанції не було законних підстав приймати до уваги докази, які незавірені належним чином та подані відповідачем без надання доказів направлення їх копій на адресу інших учасників справи.Тим самим, на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій, порушили принципи рівності сторін перед законом і судом та змагальності процесу, взяли до уваги неналежні докази, незважаючи на те, що їх копії не було направлено позивачу, як те передбачено приписами КАС України.
8. 11 серпня 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Калашнікова О.В.
9. Ухвалою Верховного Суду від 5 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 27 листопада 2020 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Позиція інших учасників справи
11. Від інших учасників процесу відзиви на касаційну скаргу не надходили, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 345 КАС України.
Установлені судами фактичні обставини справи
12. На виконання виконавчим написом нотаріуса № 189, виданого приватним нотарісом Київського міського нотаріального округу Журавльвою З.В. 26.04.2012 державним виконавцем 28 квітня 2014 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 32447173.
13. В подальшому, постановою державного виконавця від 29 травня 2015 року виконавче провадження № 32447173 закінчено на підставі пункту 4 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 15 вересня 2014 року у справі № 910/14880/14 визнано вказаний виконавчий напис нотаріуса від 26 квітня 2012 року № 189 таким, що не підлягає виконанню повністю.
14. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2018 року у справі № 823/2236/18 визнано протиправною та скасовано постанову відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про закінчення ВП № 32447173 від 29 травня 2015 року, у зв`язку з тим, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2014 апеляційну скаргу ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" на вказане рішення господарського суду міста Києва від 15.09.2014 по справі №910/14880/14 прийнято до провадження. Тому рішення господарського суду міста Києва від 15.09.2014 у справі №910/14880/14 станом на 29.05.2015 вважалось таким, що не набрало законної сили та матеріали справи не містять завіреної належним чином копії вказаного рішення суду першої інстанції із відміткою про набрання ним законної сили, у звязку з чим у державного виконавця були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваної постанови.
15. 25 жовтня 2018 року відповідачем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № 32447173, в якій зазначено, що стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов`язаний у місячний строк з дня надходження постанови пред`явити його до виконання.
16. 27 грудня 2019 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Черкаській області Горбатюк В.П. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 32447173, оскільки станом на 27 грудня 2019 року оригінал виконавчого документу (виконавчого напису № 557 від 01.03.2012) до відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Черкаській області не надходив.
Нормативне регулювання
17. Відповідно до частини першої статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
18. Правові засади організації виконавчого провадження визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1404-VIII).
19. Статтею 1 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
20. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції станом на момент винесення постанови відповідача від 29 травня 2015 року про закінчення виконавчого провадження № 32447173, далі - Закон № 606-XIV) виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
21. Статтею 41 Закону № 1404-VIII (у редакції станом на момент винесення постанови відповідача від 25 жовтня 2018 року про відновлення виконавчого провадження № 32447173) визначено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.
22. За змістом статті 28 Закону № 1404-VIII (у редакції станом на момент винесення постанови відповідача від 25 жовтня 2018 року про відновлення виконавчого провадження № 32447173) копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.
23. За приписами пункту 13 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону, є підставою для закінчення виконавчого провадження.
24. Судочинство в Україні ґрунтується на основних засадах, визначених частиною третьою статті 129 Конституції України, зокрема рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; забезпеченні апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункти 2, 4, 8).
25. Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
26. До основних засад (принципів) адміністративного судочинства віднесено, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі (частина третя статті 2 КАС України).
27. Статтею 90 КАС України визначено порядок оцінки доказів в адміністративних справах.
28. Відповідно до частин першої та другої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
29. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина третя статті 90 КАС України).
30. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина четверта статті 90 КАС України).
31. Статтею 75 КАС України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
32. За змістом частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
33. Відповідно до частин першої - шостої статті 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.