ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/5511/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Колос І.Б.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 )
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 [колегія суддів: Пашкіна С.А. (головуючий), судді Дідиченко М.А., Калатай Н.Ф.]
зі справи № 910/5511/19
за позовом акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - Банк)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Сталь" (далі - Товариство), ОСОБА_1
про стягнення 304 758,92 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Банк звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства та ОСОБА_1 про стягнення солідарно 304 758,92 грн. заборгованості за договором банківського обслуговування від 14.04.2017, у тому числі: 200 000,00 грн. заборгованості за кредитом; 54 648,16 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом; 993,42 грн. заборгованості з комісії та 49 117,34 грн. пені.
1.2. Позов обґрунтовано невиконанням Товариством умов договору банківського обслуговування від 14.04.2017 в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом. Оскільки виконання зобов`язання за цим договором забезпечено порукою ОСОБА_1 за договором поруки від 27.04.2018 № P1524834343283146405, позивач просить стягнути суму заборгованості з позичальника та поручителя солідарно.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 22.07.2019 (суддя Гулевець О.Г.) позов задоволено з підстав обґрунтованості та доведеності позовних вимог.
2.2. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції та посилаючись на те, що він є особою, яка не брала участі у справі, однак суд вирішив питання про його права інтереси та обов`язки, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2019.
2.3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2019 на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2.4. За висновками суду апеляційної інстанції оскаржуваним судовим рішенням питання про права, інтереси або обов`язки скаржника - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серія НОМЕР_1, виданий БЦ РВ ГУ МВС України в Київській області 05.10.2006; РНОКПП НОМЕР_2 ) не вирішувалось, оскільки відповідачем зі справи є інша особа - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_3, виданий БЦ РВ ГУ МВС України в Київській області 12.06.2013; РНОКПП НОМЕР_2 ). Зазначені обставини встановлені при ухваленні постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 зі справи, що розглядається, та не підлягають повторному доведенню.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2019.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи скаржника
4.1. Скаржник зазначає, що не укладав з Банком жодних договорів, у тому числі договору поруки від 27.04.2018 № P1524834343283146405, а про існування заборгованості та судових рішень щодо її солідарного стягнення дізнався за фактом здійснення відрахувань з його пенсії на погашення боргу. Ознайомившись з матеріалами виконавчих проваджень № 59171991 та № 60123910, скаржник дізнався, що на примусовому виконанні знаходяться накази господарського суду міста Києва № 910/210/19 від 16.04.2019 і № 910/5511/19 від 12.08.2019 про стягнення солідарно з Товариства та ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості, на виконання яких державним виконавець наклав арешт на майно скаржника, про що винесені відповідні постанови.
4.2. Як в рішенні господарського суду міста Києва від 22.07.2019, так і в наказі господарського суду міста Києва від 12.08.2019 відносно солідарного боржника за порукою зазначено дані, які повністю збігаються з даними скаржника, у зв`язку з чим це рішення суду першої інстанції безпосередньо впливає на його права інтереси та обов`язки.
4.3. Зазначене також знайшло своє підтвердження і в процесі виконання рішення суду першої інстанції. Оскільки відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" обов`язковими даними, ідентифікуючими особу боржника є, зокрема, реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП), а в судовому рішенні та наказі суду зазначений РНОКПП скаржника - НОМЕР_4, то за результатами вчинення виконавчих дій саме на майно скаржника і було накладено арешт згідно з постановою державного виконавця від 23.09.2019 № 60123910.
4.4. Стверджуючи, що оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалось питання про права, інтереси або обов`язки скаржника, оскільки відповідачем зі справи є інша особа (за відмінністю дати народження та паспортних даних осіб відповідача та скаржника), суд апеляційної інстанції не врахував того, що РНОКПП існує для ідентифікації фізичних осіб-платників податків, є унікальним для кожної особи та не може повторюватись, що є загальновідомим фактом, який не потребує доказування відповідно до частини третьої статті 75 ГПК України. Крім того, суд апеляційної інстанції взагалі не надав жодної правової оцінки доводам та наданим на їх підтвердження доказам скаржника щодо недійсності паспорта серії НОМЕР_3 у зв`язку з його викраденням (втратою) у 2006 році.
4.5. На думку скаржника, зазначені обставини свідчать не про існування двох різних осіб - ОСОБА_1 1958 року народження (скаржник) та ОСОБА_1 1968 року народження (відповідач) з однаковими РНОКПП та які проживають за однією адресою, як помилково вважає суд апеляційної інстанції, а про те, що у спірних правовідносинах мали місце шахрайські дії невстановлених осіб, які були спрямовані на отримання кредитних коштів у Банку за неіснуючими документами, що разом з тим може свідчити про неукладеність договору поруки від 27.04.2018 № P1524834343283146405.
5. Доводи сторін справи
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ФАКТИЧНИХ ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. 14.04.2017 Товариство (клієнт) шляхом підписання заяви про відкриття рахунку та про приєднання до Умов і правил банківських послуг приєдналося до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (банк). Заява про відкриття рахунку, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи Банку, разом у сукупності складають договір банківського обслуговування від 14.04.2017 (далі - Договір кредиту).
6.2. На виконання зазначеного Договору кредиту Товариству було відкрито поточний рахунок з кредитним лімітом в розмірі 200 000,00 грн.
6.3. 27.04.2018 Банк (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) уклали договір поруки № P1524834343283146405 (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством (боржник) зобов`язань за договорами приєднання, в тому числі до розділу 3.2.1. Кредитний ліміт Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку у мережі Інтернет з повернення кредиту в сумі 200 000,00 грн., сплати процентної ставки за користування кредитом за період користування згідно п. 3.2.1.4.1.2 Угоди-1 - 21 % річних та сплати 42 % річних у разі порушення строків повернення кредиту, комісійної винагороди в розмірі 3%, винагороди за користування кредитним лімітом в сумі 0,5 % від суми максимального сальдо ліміту, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
6.4. Згідно з пунктом 1.2 Договору поруки сторони погодили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодою в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів та інших платежів, усіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
6.5. Посилаючись на неналежне виконання Товариством умов Договору кредиту в частині повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків за кредитом, а також те, що виконання зобов`язання за цим договором забезпечені порукою ОСОБА_1, Банк просив стягнути солідарно з відповідачів спірну суму заборгованості.
6.6. Рішенням господарського суду міста Києва від 22.07.2019 позов задоволено: стягнуто солідарно з Товариства та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Банку заборгованість за кредитом у сумі 200 000,00 грн., заборгованість за відсотками у сумі 546 48,16 грн., заборгованість з комісії в сумі 993,42 грн. та пеню в сумі 49 117,34 грн.; стягнуто з Товариства та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Банку по 2 285,69 грн. судового збору.
6.7. 12.08.2019 на виконання зазначеного рішення господарського суду міста Києва видано наказ про солідарне стягнення з Товариства та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Банку заборгованості за кредитом у сумі 200 000,00 грн., заборгованості за відсотками у сумі 54 648,16 грн., заборгованості з комісії у сумі 993,42 грн. та пені в сумі 49 117,34 грн.
6.8. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2020, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 зі справи, відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання наказу від 12.08.2019 частково таким, що не підлягає виконанню (в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ).
При цьому Північний апеляційний господарський суд при ухваленні названої постанови від 11.06.2020 дійшов висновку про те, що скаржник ( ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серія НОМЕР_1, виданий БЦ РВ ГУ МВС України в Київській області 05.10.2006; РНОКПП НОМЕР_2 ) та боржник ( ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серія НОМЕР_3, виданий БЦ РВ ГУ МВС України в Київській області 12.06.2013; РНОКПП НОМЕР_2 ) за згаданими рішенням суду від 22.07.2019 та судовим наказом від 12.08.2019 є різними особами.
7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
ГПК України:
частини перша - третя статті 2:
- завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави;
- суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі;
- основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є: верховенство права; змагальність сторін; забезпечення права на апеляційний перегляд справи;
частина друга статті 4:
- юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням;
частина перша статті 17:
- учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення;
частини перша, третя статті 18:
- судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України;
- обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права чи інтереси;
частини третя, четверта статті 75:
- обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування;
- обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом;
частини перша, третя статті 86:
- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);
частини перша-третя, п`ята статті 236:
- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим;
- законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права;
- судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом;
- обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи;
частина перша статті 254:
- учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції;