ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 922/2349/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора - Скрипки М.В.,
Головного управління
Держгеокадастру в Харківській області - не з`явився,
ОСОБА_1 - не з`явився,
Фермерського господарства "Ранг" - не з`явився,
Фермерського господарства "Приоскільне" - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 (у складі колегії суддів: Хачатрян В.С. (головуючий), Россолов В.В., Склярук О.І.)
та рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2019 (суддя Новікова Н.А.)
у справі № 922/2349/19
за позовом Заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області
до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, ОСОБА_1, Фермерського господарства "Ранг",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Фермерського господарства "Приоскільне",
про визнання незаконним і скасування наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди та суборенди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку державі,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2019 року Заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру), ОСОБА_1, Фермерського господарства "Ранг" (далі - ФГ "Ранг"), у якому просив:
- визнати незаконним і скасувати наказ ГУ Держгеокадастру "Про передачу в оренду земельної ділянки" від 26.09.2014 № 2308-СГ;
- визнати недійсним, укладений 21.11.2014 між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1, договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 14,3160 га, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки;
- визнати недійсним, укладений 06.01.2017 між ОСОБА_1 та ФГ "Ранг", договір суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 14,3160 га, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, та скасувати державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки;
- зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку загальною площею 14,3160 га, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, кадастровий номер 6323783000:02:000:0613, вартістю 327 379, 53 грн державі в особі ГУ Держгеокадастру.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що передача спірної земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства відбулася з порушенням порядку, передбаченого Земельним кодексом України (далі - ЗК) та Законом України "Про фермерське господарство", що є підставою для визнання незаконним відповідного наказу ГУ Держгеокадастру та недійсними укладених у подальшому договорів оренди та суборенди зазначеної земельної ділянки.
ГУ Держгеокадастру та ФГ "Ранг", заперечуючи проти позову, заявили про застосування позовної давності.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.08.2019 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів залучено Фермерське господарство "Приоскільне" (далі - ФГ "Приоскільне").
Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.11.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2020, у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позову прокурора, оскільки право оренди спірної земельної ділянки набуте громадянином ОСОБА_1 у встановленому законом порядку.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у липні 2020 року Заступник прокурора Харківської області подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просив скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.09.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 922/2349/19 за касаційною скаргою Заступника прокурора Харківської області з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.10.2020.
Судове засідання у цій справі, призначене на 21.10.2020, не відбулося у зв`язку із перебуванням суддів Берднік І.С. та Сухового В.Г. на лікарняному.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.10.2020 призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.11.2020.
ГУ Держгеокадастру, ОСОБА_1, ФГ "Ранг", ФГ "Приоскільне" в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки їхніх представників у судове засідання або з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК не зверталися.
Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Офісу Генерального прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що 11.09.2014 громадянин ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру з заявою про надання в оренду земельної ділянки кадастровий номер 6323783000:02:000:0613, площею 14,3160 га, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населеного пункту на території Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, для ведення фермерського господарства, строком на 49 років. За змістом заяви до неї додано: копія витягу з Державного реєстру прав, копія паспорту та ідентифікаційного коду, копія документа про наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства та інформація про нормативну грошову оцінку.
Відповідно до довідки від 02.09.2014 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл її за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 01.01.2014 була наявна земельна ділянка площею 14,3160 га, землі державного резервного фонду, сільськогосподарського призначення. У витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наведено інформацію про те, що земельна ділянка кадастровий номер 6323783000:02:000:0614, розташована за адресою: Кіндрашівська сільська рада Куп`янського району Харківської області, форма власності державна, дата державної реєстрації 07.11.2013.
Згідно з дипломом НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 1987 року по 1993 рік навчався в Харківському інституті механізації та електрифікації сільського господарства, за спеціальністю механізація сільського господарства.
Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру від 26.09.2014 № 2308-СГ "Про надання в оренду земельної ділянки" ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення площею 14,3160 га із кадастровим номером 6323783000:02:000:0613, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, для ведення фермерського господарства, строком на 49 років.
21.11.2014 між ГУ Держгеокадастру (орендодавець) і ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендарю надано в строкове платне користування на 49 років для ведення фермерського господарства земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 6323783000:02:000:0613, загальною площею 14,3160 га сільськогосподарських угідь (ріллі), яка розташована за межами населеного пункту с. Кіндрашівка на території Куп`янського району Харківської області. У пункті 9 договору визначено, що орендна плата становить 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Цей договір зареєстровано 19.05.2015 відповідно до чинного законодавства, про що свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
21.05.2015 між сторонами складено акт приймання-передачі земельної ділянки згідно з договором від 21.11.2014.
16.05.2016 між тими ж сторонами укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 21.11.2014 б/н, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 19.05.2015, відповідно до якої, зокрема пункт 9 викладено в іншій редакції та визначено, що орендна плата вноситься орендарем на рахунок місцевих бюджетів у грошовій формі в розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки землі та становить 13 095,18 грн на рік.
07.12.2016 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру з заявою про надання згоди на передачу в суборенду земельних ділянок для ведення фермерського господарства загальною площею 158,0579 га з кадастровими номерами: №6323783000:04:000:0305,№6323783000:02:000:0615, №6323783000:02:000:0614, №6323783000:02:000:0608,№6323783000:02:000:0612, №6323783000:02:000:0611, №6323783000:02:000:0610, №6323783000:02:000:0613, які розташовано за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради на території Куп`янського району Харківської області та перебувають у заявника в оренді за договорами оренди від 21.11.2014.
Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру від 13.12.2016 № 14384-СГ "Про надання згоди на передачу земельної ділянки в суборенду" надано згоду ОСОБА_1 на передачу в суборенду земельної ділянки загальною площею 14,3160 га, у тому числі рілля 14,3160 га, з кадастровим номером 6323783000:02:000:0613, розташованої за межами населених пунктів на території Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, яка передана в оренду ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 21.11.2014, із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.
06.01.2017 між ОСОБА_1 (орендар) і ФГ "Ранг" (суборендар) укладено договір суборенди землі, за умовами якого в суборенду строком на 49 років передано земельну ділянку загальною площею 14,3160 га, у тому числі рілля 14,3160 га, з кадастровим номером 6323783000:02:000:0613, яка знаходиться за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, додатками до якого є розрахунок розміру орендної плати та акт прийому-передачі ділянки в суборенду.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом про визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру "Про передачу в оренду земельної ділянки" від 26.09.2014 № 2308-СГ, визнання недійсними договорів оренди від 21.11.2014 та суборенди 06.01.2017 і зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку загальною площею 14,3160 га, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, кадастровий номер 6323783000:02:000:0613, державі в особі ГУ Держгеокадастру, обґрунтував вимоги тим, що ГУ Держгеокадастру при передачі в оренду громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності порушено вимоги статей 122-124, 134, 150, 186, 186-1 ЗК, статей 7, 8, 14 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо порядку надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. При цьому, прокурор послався на те, що у встановленому законом порядку для відповідної процедури надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства не було розроблено, погоджено та затверджено землевпорядної документації; не підтверджено наявності у громадянина ОСОБА_1 необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо); не з`ясовано можливість потенційного орендаря проводити діяльність на земельній ділянці, що надається в оренду, та дійсного волевиявлення останнього на створення фермерського господарства. Разом із тим, не зважаючи на реєстрацію відповідачем ФГ "Приоскільне" 09.09.2016, дії з передачі земельних ділянок в суборенду у січні 2017 року були здійснені ОСОБА_1 як фізичною особою, що є порушенням вимог статті 14 Закону України "Про фермерське господарство", оскільки лише фермерське господарство як юридична особа може передавати земельну ділянку в суборенду. Крім того, ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства отримав в оренду 8 земельних ділянок загальною площею 158,0579 га, які в подальшому були передані в суборенду ФГ "Ранг", що також свідчить про відсутність наміру ОСОБА_1 самостійно обробляти земельні ділянки та використовувати землі за призначенням. Такі дії ОСОБА_1, за твердженням прокурора, було спрямовано на отримання ФГ "Ранг" у користування земельної ділянки за спрощеною процедурою, без проведення земельних торгів (аукціону), що передбачено статтями 124, 134 ЗК (у відповідній редакції).
Відповідачі, заперечуючи проти позову, зазначали, що прокурором пропущено строк позовної давності на звернення до суду з позовом. Крім цього прокурором не обґрунтовано підстав недійсності наказу №2308-СГ та укладених на підставі нього договорів.
Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, при вирішенні спору послався на положення ЗК, Закону України "Про фермерське господарство", статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та дійшов висновку про дотримання відповідачами загалом вимог законодавства, яке регулює питання надання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства, та відсутність правових підстав для визнання недійсними наказу ГУ Держгеокадастру та оспорюваних договорів оренди та суборенди землі.
При цьому судом зазначено, що виникненню права оренди у ОСОБА_1 слугувала та передувала активна участь у такому процесі ГУ Держгеокадастру як органу державної влади, уповноваженого розпоряджатися землями державної власності, тому право оренди набуте законним шляхом у порядку, встановленому законом. Відповідальність за порушення процедури розгляду заяви та перевірки її відповідності вимогам статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" не може покладатися на особу, яка розраховувала на її належність і легітимність, отже, у цьому випадку визнання наказу та договорів оренди та суборенди землі недійсними призведе до непропорційного втручання в право ОСОБА_1 та ФГ "Ранг" на мирне володіння майном. Оскільки порушення інтересів держави прокурором обґрунтовано обставинами порушення органами державної влади порядку розгляду заяв про надання земельної ділянки в оренду, передбаченого статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство", суд дійшов висновку про недоведеність прокурором порушення інтересів держави.
У поданій касаційній скарзі прокурор, зокрема, послався на те, що судами при вирішенні спору порушено положення статей 22, 93, 122-124, 134, 186 ЗК, статей 1, 2, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство", статей 76-79, 86, 236 ГПК та не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 03.10.2018 у справі № 469/777/16-ц та Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-92цс13, від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16. Також прокурором зазначено, що в порушення статей 76, 86 ГПК судами не надано оцінки доказам щодо відсутності дозволу компетентного органу на розробку землевпорядної документації відповідно до статей 185, 186, 186-1 ЗК і подальшого її погодження та затвердження, відсутності зареєстрованої за ОСОБА_1 сільськогосподарської техніки для обробітку землі та її наявності взагалі; в порушення статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК суди не врахували, що громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, а додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство може отримати на конкурентних засадах через участь у торгах; без належної оцінки судів попередніх інстанцій залишилося те, що інтереси суспільства для втручання у захищене гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції право на мирне володіння майном у цій справі полягають у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання надання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка перебуває у державній власності, в оренду, а також - у отриманні до національного бюджету коштів від передбаченого для таких загальних випадків земельного аукціону, чого не відбулося внаслідок дій відповідачів, які свідомо діяли у своїх приватних інтересах з використанням спрощеного порядку отримання земельної ділянки.