У Х В А Л А
23 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/203/20
Провадження № 11-320заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про розгляд у судовому засіданні за його участю справи № 9901/203/20 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними дій та скасування ухвали,
УСТАНОВИЛА:
03 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя, у якому просив: визнати протиправними дії Вищої ради правосуддя щодо зупинення розгляду заяви про відставку; визнати протиправною та скасувати ухвалу Вищої ради правосуддя від 12 грудня 2019 року № 3448/0/15-19.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 10 серпня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху з підстав невідповідності її вимогам статей 123, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановив для усунення її недоліків десятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали.
Ухвалою від 14 вересня 2020 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовив ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду та повернув його позовну заяву, оскільки позивач подав позовну заяву після закінчення встановленого законом місячного строку звернення до суду, а причини, через які цей строк було пропущено, суд вважає неповажними.
Не погодившись з указаним судовим рішенням, позивач подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 05 жовтня 2020 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 вересня 2020 року та призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі частини третьої статті 311 КАС України.
ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду із клопотанням про розгляд справи за його участю, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі пов`язані із проходженням суддею публічної служби.
Розглянувши наведені у зазначеному клопотанні доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 311 КАС України Велика Палата Верховного Суду як суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження), якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають участі сторін.
Оскільки у цій справі предметом апеляційного перегляду є ухвала про відмову у відкритті провадження у справі, то Велика Палата Верховного Суду в межах поданої апеляційної скарги лише перевіряє правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, при цьому фактичні обставини справи у такому випадку не підлягають з`ясуванню та оцінюванню.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Varela Assalino v. Portugal", заява № 64336/01). А у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.