ПОСТАНОВА
іменем України
24 листопада2020 року
м. Київ
справа №295/6108/18
провадження № 51-10520км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої Крет Г. Р.,
суддів Бущенка А. П.,Григор`євої І. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Дегтяр Л. О.,
прокурора Вараниці В. М.,
захисника ЯкубоваЯшараЕлханогли,
представника потерпілої Ревуцького С. Б.(у режимі відеоконференції),
потерпілої ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнямизахисникаЯкубоваЯшараЕлханогли в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Богунського районного суду м. Житомиравід 06вересня 2019 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 17 березня 2020 року щодо
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який народився та проживає АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст.187Кримінального кодексу України (далі - КК), та виправданого за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 152 КК за недоведеністю.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вирокомБогунського районного суду м. Житомира від 06 вересня 2019 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією Ѕ частини належного йому майна, а за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 152 КК виправдано за недоведеністю.
Ухвалено стягнути із засудженого на користь потерпілої ОСОБА_1 98 955, 01 грнна відшкодування матеріальної шкоди та 1000000 грн на відшкодування моральної шкоди. Цивільний позов прокурора залишено без розгляду.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 березня 2020 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 залишено без змін.
Суд визнав ОСОБА_2 винуватим у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (розбої),за обставин, детально викладених у вироку.
Як установив суд,03 січня 2018 року близько 19:13,йдучи стежкою між вул. Свободи та зупинкою "вул. Героїв Десантників" у м. Житомирі, ОСОБА_2 помітив раніше невідому йому ОСОБА_3, яка йшла в напрямку вул. Свободи, 33-Б. У цей момент у нього виник злочинний умисел, спрямований на напад з метою заволодіння будь-яким ОСОБА_4, поєднаний із заподіянням їй тілесних ушкоджень, реалізуючи який ОСОБА_2 підійшов ззаду до потерпілої та з метою подолання її волі та опору рукою притиснув невстановлений досудовим розслідуванням колючо-ріжучий предмет до шиї потерпілої з правої сторони, а під час супротиву останньої завдаву ділянці шиї вказаним предметом декількох колото-різаних ран, заподіявши ОСОБА_3 тілесні ушкодження, які за критерієм небезпеки для життя відносяться до легких і тяжких тілесних ушкоджень. Заволодівши майном потерпілої, ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зникта в подальшому розпорядився викраденим на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 7 460, 99 грн.
Крім того, згідно з обвинувальним актом ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні закінченого замаху на зґвалтування з використанням безпорадного стану потерпілої, однак через відсутність доказів був виправданий за недоведеністю.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзіз доповненнями до неї захисник просить скасувати на підставіп. 1ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК)судові рішення щодо ОСОБА_2 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Аргументуючи свої вимоги, захисник зазначає,щовирок суду ухвалено незаконним складом; мотиви та підстави виправдання ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 152 ККне відповідають вимогам процесуального закону; порушено право засудженого на захист; у матеріалах провадження відсутній технічний носій інформації судового засідання від 05 вересня 2019 року. Також вказує на необґрунтованість рішення суду про відмову в задоволенні його скарги на незаконне затримання ОСОБА_2, неправильне вирішення судом першої інстанції цивільного позову.Вважає, що вирок та ухвала не відповідають вимогам статей 370, 419 КПК.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції захисник підтримав касаційну скаргу, апрокурор, потерпіла та її представникзаперечували проти її задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає оспорювані рішення в межах касаційної скарги, тобто з урахуванням викладених у ній доводів та заявлених вимог. При цьому в силу ч. 1 вказаної статті та положень ст. 438 КПК не уповноваженийдосліджувати докази, вирішувати питання про їх достовірність, перевіряти повноту розгляду справи й правильність встановлених фактичних обставин. При перегляді судових рішень виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.
У касаційній скарзі з доповненнями, за їх змістом, захисник, окрім іншого, посилається на неповноту розгляду справи, не погоджується з установленими фактичними обставинами кримінального провадження, тоді як їх перевірки в силу статей 433, 438 КПК до повноважень суду касаційної інстанції не віднесено.
Разом з тим за результатами касаційного перегляду було встановлено, що висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, є обґрунтованим, його зроблено на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин,які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з додержанням ст. 23 КПК й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу: показань допитаних у ході судового слідства потерпілих, свідків; даних, що містяться у протоколах огляду місця події; висновках експертних досліджень, а також на підставі інших досліджених письмових доказів, зміст яких відображено у вироку.
Виконуючи законодавчі приписи, суд першої інстанції з`ясував позицію обвинуваченого ОСОБА_2, який у судовому засіданні заперечив свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів та зазначив, що до потерпілої підійшов уже після вчинення нападу на неї іншими особами, при цьому розказав свою версію про місце його перебування до цього. Таку версію сторони захисту суд ретельно перевірив і спростував у вироку, навівши відповідні аргументи. При цьому місцевий суд із посиланням на речові докази, висновок судово-медичної експертизи та показання свідків обґрунтовано вказав проперебування ОСОБА_2 на місці вчинення злочину саме у момент заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень.
Таким чином, оцінивши всі зібрані докази відповідно до ст. 94 КПК з точки зору їх належності й допустимості, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, та правильно кваліфікував його дії за ч. 4 ст. 187 КК.