Постанова
Іменем України
24 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 649/1256/19
провадження № 51-2281км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Марчука О. П., Матієк Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Костюка О. С.,
захисника Антипенка В. П. (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019230110000348 від 17 вересня 2019 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого за вироком Великолепетиського районного суду Херсонської області
від 27 листопада 2019 року за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
за касаційною скаргою захисника Антипенка В. П. в інтересах засудженого
ОСОБА_1 на вирок Херсонського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Великолепетиського районного суду Херсонської області від 10 січня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком цього ж суду
від 27 листопада 2019 року за ч. 2 ст. 125 КК України у виді громадських робіт на строк 200 годин, більш суворим, призначеним за цим вироком, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання
з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за таких обставин.
16 вересня 2019 року приблизно о 22:00 ОСОБА_1, перебуваючи за місцем свого проживання на території подвір`я, розташованого на
АДРЕСА_1 , у стані алкогольного сп`яніння під час конфлікту зі своєю матір`ю ОСОБА_2 завдав їй тілесних ушкоджень.
Надалі ОСОБА_1 на ґрунті особистих неприязних відносин під час раптово виниклої сварки між ним і його братом ОСОБА_3, який близько 22:25 прийшов на подвір`я вказаного домоволодіння з метою врегулювання вищезазначеного конфлікту з матір`ю, умисно завдав йому удару головою об його голову та удару предметом, схожим на кухонний ніж, у живіт, спричинивши ОСОБА_3 тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Херсонський апеляційний суд 28 квітня 2020 року скасував зазначений вирок щодо ОСОБА_1 у частині призначеного покарання та звільнення обвинуваченого
від його відбування з випробуванням і ухвалив у цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Великолепетиського районного суду Херсонської області від 27 листопада
2019 року за ч. 2 ст. 125 КК України у виді громадських робіт на строк 200 годин, більш суворим, призначеним за цим вироком, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць. У решті вирок суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
Як убачається зі змісту касаційної скарги, захисник Антипенко В. П., не оспорюючи доведення винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1, просить скасувати вирок апеляційного суду з підстави неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник вказує на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно скасовано вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та звільнення від його відбування з випробуванням і необґрунтовано збільшено покарання у виді позбавлення волі, визначене місцевим судом, на один місяць. Крім того, захисник вважає неправильним застосуванням апеляційним судом положень ч. 4 ст. 70 КК України під час призначення ОСОБА_1 остаточного покарання за сукупністю злочинів, оскільки станом на 26 березня 2020 року його підзахисний відбув повністю покарання, призначене йому за вироком Великолепетиського районного суду Херсонської області від 27 листопада
2019 року за ч. 2 ст. 125 КК України у виді громадських робіт на строк 200 годин,
а тому воно підлягало зарахуванню за правилами, передбаченими ст. 72 цього Кодексу.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Захисник Антипенко В. П. та засуджений ОСОБА_1 підтримали подану захисником в інтересах засудженого касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор вважав, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає, а тому оскаржений вирок щодо ОСОБА_1 просив залишити без змін.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 1 ст. 121 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи захисника про безпідставне скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання та звільнення від його відбування, а також щодо необґрунтованого призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць, на думку колегії суддів, є неспроможними.
Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Апеляційний суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуванням, обґрунтовано зазначив, що місцевий суд, застосовуючи до ОСОБА_1 положення