Постанова
Іменем України
26 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 133/1360/18
провадження № 61-2945св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - Акціонерне товариство Комерційного банку "ПриватБанк", державний реєстратор - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Бєлая Оксана Миколаївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" - адвоката Сокуренка Євгена Сергійовича на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 11 жовтня 2019 року у складі судді Сороки Д. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2020 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Марчук В. С., Матківської М. В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", державного реєстратора - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої Оксани Миколаївни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ "ПриватБанк", державного реєстратора - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої О. М. про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що при державній реєстрації 26 вересня 2016 року права власності на нерухоме майно, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1, за АТ КБ "ПриватБанк" приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О. М. було порушено вимоги пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а АТ КБ "ПриватБанк" - вимоги пунктів 22 і 27 Договору іпотеки від 28 вересня 2007 року, укладеного ОСОБА_1 .
Крім того, вважає, що рішення нотаріуса про державну реєстрацію права власності на квартиру за АТ КБ "ПриватБанк" порушує норми Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки кредит видався в іноземній валюті у розмірі 28 000 доларів США, предмет іпотеки складає загальну площу 43,6 кв. м, житлову 27,6 кв. м, крім іпотечної квартири будь-якого нерухомою майна не має, ця квартира є єдиним місцем його проживання.
Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що вибуття квартири з володіння відбулося поза його волею, шляхом порушення діючого законодавства, оскільки державна реєстрація права власності на квартиру в АДРЕСА_1 за АТ КБ "ПриватБанк" вчинено протиправно.
Просив суд визнати протиправним і скасувати рішення № 31569142 приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої О. М. від 26 вересня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за АТ КБ "ПриватБанк" зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 11 жовтня 2019 року позов задоволено.
Визнано протиправним і скасовано рішення № 31569142 приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої О. М. від 26 вересня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за ПАТ КБ "ПриватБанк" зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Постановою Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення.
Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 11 жовтня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що кредит є споживчим, наданий в іноземній валюті, тому на дані правовідносини поширюється дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10 лютого 2020 року представник АТ КБ "Приватбанк" - адвокат Сокуренко Є. Ю. засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 11 жовтня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2020 року, в якій просив, скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами незаконно застосовано до даних правовідносин Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки в даній справі не відбувалося примусового стягнення на майно.
Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 09 квітня 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Козятинського міськрайонного суду Вінницької області.
04 травня 2020 року справа № 133/1360/18 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено кредитний договір № VIKWGK00001668, на підставі якого банк надав йому кредит в розмірі 28 000 доларів США для придбання житла, на строк до 26 вересня 2027 року.
28 вересня 2007 року в забезпечення виконання кредитного договору № VIKWGK00001668, між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір іпотеки квартири, що розташована на АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Козятинського районного нотаріального округу Даніловою І. В. та зареєстрований у реєстрі за № 992, згідно якого, придбана за кредитні гроші квартира була передана банку в іпотеку.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 21 вересня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Козятинського районного нотаріального округу Даніловою І. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 945, ОСОБА_1 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Право власності на квартиру зареєстровано у Вінницькому обласному об`єднаному бюро технічної інвентаризації 24 вересня 2007 року і записано в реєстрову книгу № 9 дод. Р№ 60/3885.
Заочним рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 18 січня 2017 року (справа № 133/2223/15-ц) з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" стягнуто заборгованість за кредитним договором № VIKWGK00001668 від 28 вересня 2007 року в розмірі 26 702,86 доларів США, що за курсом від 13 травня 2015 року становить 550 880 грн.
Відповідно до довідки № 68995116 від 26 вересня 2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 26 вересня 2016 року, індексний номер - 31569142, внесеного приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О. М. право власності на квартиру АДРЕСА_1 , було зареєстровано за ПАТ КБ "ПриватБанк".
Згідно копії паспорта ОСОБА_1 зареєстрований з 05 жовтня 2007 року на АДРЕСА_1 .
Пунктом 22 зазначеного договору іпотеки передбачено, що у випадку порушення кредитного договору позичальником або цього договору іпотекодавцем, іпотекодержатель направляє іпотекодавцю і позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, він вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених пунктами 16.7.1, 16.7.2, 16.9 договору іпотеки, відповідно до розділу V Закону України "Про іпотеку" на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що містяться в договорі.
Пунктом 27 договору іпотеки також визначено, що при зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити про це іпотекодавця.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша, друга статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.
Відповідно до Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що квартира ОСОБА_1 повністю підпадає під вимоги зазначеного Закону, отже на неї не може бути звернуто стягнення.