Постанова
Іменем України
26 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 603/907/14-ц
провадження № 61-21130св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Монастириська міська рада Монастириського району Тернопільської області, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бандури Володимира Олексійовича на постанову Тернопільського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Дикун С. І., Парандюк Т. С.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Монастириської міської ради Монастириського району Тернопільської області, ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, посилаючись на те, що він є спадкоємцем за законом п`ятої черги після смерті ОСОБА_3 та бажає прийняти спадщину, однак, йому було відмовлено державною нотаріальною конторою у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки у встановлений законом шестимісячний строк він не подав заяву про прийняття спадщини та не підтвердив ступінь родинних відносин з померлим.
Вказав про те, що з 2002 року до 18 травня 2014 року він тривалий час перебував поза межами України, що не дало йому фактичної можливості звернутись до нотаріальної контори для подання заяви про прийняття спадщини, а тому вважає, що строк пропущений ним з поважних причин.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив встановити факт родинних відносин між померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3, а саме те, що ОСОБА_4 є тіткою ОСОБА_3, а спадкодавець ОСОБА_3 є його двоюрідним братом та визначити йому додатковий строк тривалістю в шість місяців для подання заяви про прийняття спадщини, що залишилась після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 02 березня 2015 року позов задоволено.
Встановлено факт родинних відносин між померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3, а саме, що ОСОБА_4 є тіткою ОСОБА_3 та про те, що ОСОБА_1 є двоюрідним братом спадкодавця ОСОБА_3 .
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк - шість місяців з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_4, ОСОБА_5 (батько спадкодавця ОСОБА_3 ) та ОСОБА_6 були рідним братом і сестрою ОСОБА_4 , яка є тіткою спадкодавця ОСОБА_3, який, в свою чергу, приходився двоюрідним братом позивача ОСОБА_1, тому встановлення цього факту родинних відносин відповідатиме інтересам позивача та забезпечить реалізацію його законних прав.
Визначаючи додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив встановлений чинним законодавством строк для прийняття спадщини, оскільки тривалий час перебував поза межами України. Крім того, суд зазначив про те, що станом на 30 грудня 2014 року свідоцтво про право на спадщину не видавалося, а дані про інших спадкоємців у спадковій справі відсутні.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 02 березня 2015 року в частині визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач не надав суду безспірних доказів поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини. Факт перебування позивача у Великобританії сам по собі не свідчить про наявність об`єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини, оскільки перебування позивача поза межами України не позбавляло його можливості подати заяву про прийняття спадщини поштою (повідомленням, телеграмою) - у порядку, передбаченому пунктами 2.1, 3.5 глави 10 "Видача свідоцтв про право на спадщину" Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Мін`юсту України від 22 лютого 2012 року № 296/5, або подати заяву про прийняття спадщини, звернувшись до посадової особи консульської установи України у Великобританії на підставі статті 38 Закону України "Про нотаріат".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бандура В. О. подав касаційну скаргу на постанову Тернопільського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано норми процесуального права, що визначають підстави для поновлення строку апеляційного оскарження. На порушення норм процесуального права, судом апеляційної інстанції не враховано відсутність доказів того, що ОСОБА_2 не знав і не міг знати про ухвалене судове рішення, не наведено жодних фактів, які б спростували інформацію про його повідомлення про судовий розгляд належним чином. ОСОБА_2 знав про існування рішення суду першої інстанції та був з ним ознайомлений, а підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження були відсутні.
У даному випадку існує сукупність поважних причин через які позивач пропустив строк звернення із заявою про прийняття спадщини, а саме перебування за межами України та відсутність інформації про смерть спадкодавця, які підтверджуються показаннями свідків та копією паспорта із візовою відміткою про повернення на територію України від 18 травня 2014 року. Проте апеляційний суд не прийняв належним чином до уваги зазначені докази.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У січні 2020 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що факт перебування позивача за межами України сам по собі не свідчить про наявність об`єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини, оскільки перебування за межами України не позбавляло можливості подати заяву про прийняття спадщини поштою або подати заяву про прийняття спадщини, звернувшись до консульської установи України в країні перебування.
Висновок апеляційного суду про те, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання заяви у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку для прийняття спадщини, його тривале перебування за кордоном не свідчить про поважність причин пропуску такого строку.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Монастириського районного суду Тернопільської області.
10 січня 2020 року справа № 603/907/14-ц надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Монастириського районного управління юстиції у Тернопільській області.
у березні 2012 року відкрилась спадщина після смерті ОСОБА_3
Монастириською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 50 за 2012 рік щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . Заяву про прийняття спадщини подано ОСОБА_2, який проживає по АДРЕСА_1 . Станом на 30 грудня 2014 року нотаріальною конторою не видавались свідоцтва про право на спадщину. Дані про інших спадкоємців в спадковій справі відсутні, що підтверджується листом від 31 грудня 2014 року № 1310/01-16.
Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 05 червня 2013 року позов ОСОБА_2 до Монастириської міської ради Тернопільської області про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно задоволено.
Встановлено факт родинних відносин між померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3, а саме те, що ОСОБА_4 є тіткою ОСОБА_3, а ОСОБА_2 є двоюрідним братом спадкодавця ОСОБА_3 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, а саме на: житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_2 ; земельну частку (пай) у розмірі 2,20 в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться в спілці селян "Прогрес" в місті Монастириська Тернопільської області в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що йому не повідомили про смерть двоюрідного брата ОСОБА_3, а сам він з 2002 року до 18 травня 2014 року нелегально перебував на заробітках у Великобританії, звідки його було депортовано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.