Постанова
Іменем України
18 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 202/2578/19
провадження № 61-2626св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя - доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Суслов Максим Євгенійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., від 22 січня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1 )звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу (далі - ДМНО) Суслов М. Є., про визнання недійсними договорів дарування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що їй та її сину ОСОБА_4
(по 1/2 частині кожному) на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Виконкомом міської ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 15 січня 2001 року, належала квартира АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Вона на той час працювала разом з ОСОБА_2 та, переживаючи тяжку втрату через відсутність поряд близьких людей, запропонувала останній, яка орендувала в іншому місці житло, пожити у неї. ОСОБА_2 прожила у неї три роки, а коли вийшла заміж, почала жити окремо разом з чоловіком. При цьому вона продовжувала підтримувати дружні стосунки з ОСОБА_2 .
У серпні 2016 року лікарі діагностували в неї онкологічне захворювання та повідомили про необхідність термінового хірургічного втручання. Вартість хірургічної операції становила 12 000 грн без урахування медикаментів. Частину зазначеної суми їй надала ОСОБА_2 та запропонувала оформити опікунство.
За два дні до запланованої операції, погодившись на пропозицію ОСОБА_2 щодо оформлення опікунства вона підписала документи у нотаріуса на 1/2 частину своєї квартири, а після операції, оформивши в порядку спадкування право власності на іншу 1/2 частину квартири, підписала документи і щодо цієї частини. ОСОБА_2 почала допомагати їй в побуті, зокрема купувала продукти харчування, медикаменти, допомагала матеріально тощо.
27 вересня 2018 року вона уклала шлюб з ОСОБА_5 та у зв`язку з необхідністю переоформити свої документи в частині зміни дошлюбного прізвища дізналась про те, що уклала з відповідачем не договори довічного утримання, а договори дарування квартири.
Зазначала, що документи під час підписання не читала через тяжкий стан здоров`я, цілком довіряла ОСОБА_2 та помилково вважала, що підписує документи, за якими відповідач буде доглядати за нею, а квартира буде належати їй до смерті.
Посилаючись на викладене, позивач просила суд:
1) визнати недійсним договір дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, укладений 16 вересня 2016 року між
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Сусловим М. Є. та зареєстрований в реєстрі за №2056;
2) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
(з відкриттям розділу), індексний номер 31488025 від 21 вересня 2016 року;
3) визнати недійсним договір дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, укладений 21 грудня 2016 року між
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Сусловим М. Є., зареєстрований в реєстрі за № 2866;
4) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
(з відкриттям розділу), індексний номер 33064979 від 21 грудня 2016 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що під час укладання договорів дарування квартири на ім`я ОСОБА_2 вона діяла під впливом помилки, тобто помилялась щодо обставин, які мають істотне значення.
Суд першої інстанції вважав, що дійсними мотивами укладання договорів дарування спірної квартири було бажання позивача отримати грошові кошти на операцію у зв`язку з тяжкою хворобою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Визнано недійсним договір дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, укладений 16 вересня 2016 між
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Сусловим М. Є. та зареєстрований в реєстрі за № 2056, і скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
(з відкриттям розділу), індексний номер 31488025 від 21 вересня 2016 року.
Визнано недійсним договір дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , укладений 21 грудня 2016 року між
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Сусловим М. Є., зареєстрований в реєстрі за № 2866 та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
(з відкриттям розділу), індексний номер 33064979 від 21 грудня 2016 року.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що ОСОБА_1 у зв`язку зі своїм тяжким станом через необхідність проведення хірургічної операції та похилим віком помилилась щодо юридичної природи оспорюваних договорів. Крім того, суд встановив, що ОСОБА_2 систематично перераховувала грошові кошти позивачу, що вважав підтвердженням наявності між сторонами правовідносин, притаманних довічному утриманню. Судом враховано, що фактична передача спірного нерухомого майна не відбулася, позивач продовжує проживати у спірній квартирі і після укладання договорів дарування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій 04 лютого 2020 року до Верховного Суду,
ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Заєць П. Л., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року, залишивши в силі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2019 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в справі № 202/2578/19 та витребувано її матеріали з Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.
У березні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно вказав про визнання ОСОБА_2 фактів щомісячного перерахування грошових коштів. Зауважує, що відповідачем з вересня 2016 року не вчинялись дії щодо приготування їжі, надання грошових коштів ОСОБА_1, прибирання, придбання продуктів.
Вказує, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження позовних вимог, а тому в задоволенні позову необхідно було відмовити.
Звертає увагу на висновки Верховного Суду щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладені в постановах від 26 вересня 2019 року в справі № 310/343/16-ц (провадження № 61-28821св18), від 12 вересня
2018 року в справі № 335/8252/14-ц (провадження № 61-6516св18),
від 01 серпня 2018 року в справі № 445/1011/17-ц (провадження
№ 61-971св18).
Зазначає, що позивачем підтверджено, що перед підписанням спірних договорів вона особисто їх прочитала.
Доводи особи, що подала відзив на касаційну скаргу
В поданому у березні 2020 року відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_1, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Зазначає, що між нею та відповідачем була домовленість щодо надання їй грошових коштів в розмірі 10 200 грн на проведення операції, та в подальшому по 2 000 грн щомісячно на її утримання, забезпечення продуктами харчування, ліками, надання допомоги з прибиранням тощо, взамін чого вона передавала квартиру.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 та її сину ОСОБА_4 в рівних частках на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Виконкомом міської Ради народних депутатів м. Дніпропетровська
від 15 січня 2001 року, належала квартира АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Після смерті сина ОСОБА_1, ОСОБА_2 стала проживати з нею в спірній квартирі, а після одруження ОСОБА_2 стала жити окремо зі своїм чоловіком.
У серпні 2016 року в ОСОБА_1 лікарі діагностували онкологічне захворювання.
Для отримання грошових коштів на операцію ОСОБА_1 звернулася за допомогою до ОСОБА_2
16 вересня 2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Сусловим М. Є. та зареєстрований в реєстрі за № 2056.
21 грудня 2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування іншої 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Сусловим М. Є. та зареєстрований в реєстрі за № 2866.