Постанова
Іменем України
27 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 191/1052/18
провадження № 61-2341св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Студія "Арт Бетон",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,від 18 грудня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Студія "Арт Бетон" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що 08 червня 2017 року він був прийнятий на роботу водієм автотранспортних засобів транспортної служби до ТОВ "Студія "Арт Бетон".
08 лютого 2018 року згідно наказу № 3-кп його було звільнено на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Вважав своє звільнення незаконним, оскільки був відсутній на робочому місці з поважних причин, у зв`язку із викликом до міського військового комісаріату для проходження медичної комісії. Стверджував, що через незаконне звільнення з роботи був позбавлений гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі на життя, погіршився матеріальний стан його сім`ї, де він був годувальником і виплачував кредити, що завдало йому значних моральних страждань, які негативно відобразились на його здоров`ї.
За таких обставин ОСОБА_1, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, просив суд визнати незаконним та скасувати наказ № 3-кп від 08 лютого 2018 року про звільнення та поновити його роботі, стягнути з ТОВ "Студія "Арт Бетон" середній заробіток за час вимушеного прогулу та 30 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у складі судді Кухаря Д. О., від 24 липня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ № 3-кп від 08 лютого 2018 року про звільнення ОСОБА_1 та поновлено його водієм автотранспортних засобів транспортної служби в ТОВ "Студія "Арт Бетон". Стягнуто із
ТОВ "Студія "Арт Бетон" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 61 630,25 грн та моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Приймаючи вказане рішення суд, першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці 08 лютого 2018 року з поважних причин, оскільки був викликаний до Синельниківського об`єднаного міського військового комісаріату та знаходився там із
09 години до 15 години. При цьому, незаконним звільненням позивачу було завдано душевних страждань.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року
апеляційну скаргу ТОВ "Студія "Арт Бетон" задоволено частково,
рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2019 року змінено в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зменшено суму із 61 630,25 грн до 61 123,70 грн та в частині моральної шкоди зменшено суму із 20 000 грн до 10 000 грн.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої моральної шкоди, апеляційний суд, враховуючи обставини справи, дійшов висновку, що розумним, виваженим та справедливим розміром відшкодування буде сума в 10 000 грн.
Апеляційний суд також звернув увагу на наявність обставин для зміни рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вказавши, що місцевим судом не вірно визначено кількість робочих днів у періоді із 08 лютого 2018 року до 24 липня 2019 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду
від 18 грудня 2019 року в частині зменшення розміру стягнутої моральної шкоди та в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарг до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах
є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в справі № 191/1052/18 та витребувано її матеріали з Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
У березні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд, погодившись з наявністю підстав для стягнення моральної шкоди, не зазначив мотивів для зменшення розміру її відшкодування.
Вважає, що апеляційним судом при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди не враховані обставини наведені ним у позові. Крім того звертає увагу, що він є ветераном війни-учасником бойових дій та
з 04 лютого 2019 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.
Вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 грн.
Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2019 року та постанова Дніпровського апеляційного суду
від 18 грудня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в касаційному порядку не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) справа в цій частині касаційним судом не переглядається.
Доводи особи, яка подалі відзив на касаційну скаргу
У березні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ "Студія
"Арт Бетон", в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Вказує, що доводи касаційної скарги зводяться до викладення заявником власних міркувань, які не підтверджені належними та допустимими доказами. При цьому наголошує на тому, що обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається саме на особу, яка вимагає її відшкодування.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
07 червня 2017 року відповідно до наказу відповідача № 27кп ОСОБА_1 прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів до ТОВ "Студія "Арт Бетон".
Відповідно до наказу ТОВ "Студія "Арт Бетон" № 3-кп від 08 лютого
2018 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за пунктом 4 статті 40
КЗпП України (за прогул без поважних причин).
Згідно повісток Синельниківського об`єднаного міського військового комісаріату та довідки КЗ "Синельниківська центральна районна лікарня" ОСОБА_1, як військовозобов`язаний, 08 та 09 лютого 2018 року був викликаний до Синельниківського ОМВК для проходження медичної комісії.
Факт перебування ОСОБА_1 в зазначені дні у військовому комісаріаті підтверджено відмітками на повістках засвідчених підписом військового комісара Калініна В. Г. та печаткою військкомату.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.