Постанова
Іменем України
18 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 127/31828/19
провадження № 61-10859св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Вінницької міської ради, орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Денишенко Т. О., Сопруна В. В., від 02 липня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю - ОСОБА_1 . Вказувала, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 жовтня 2018 року було розірвано. Під час перебування у шлюбі у них народилося двоє дітей, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначала, що діти проживали з нею, а відповідач врегулював питання графіку побачень із дітьми, а саме згідно рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 2067 від 27 вересня 2018 року було погоджено місце проживання двох малолітніх дітей сторін ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір`ю - позивачем у справі і визначено порядок участі відповідача ОСОБА_2 у вихованні дітей.
Посилаючись на те, що відповідач чинить їй перешкоди у спілкуванні з малолітнім ОСОБА_4, оскільки 27 листопада 2018 року незаконно змінив місце проживання останнього та відмовляється добровільно повернути дитину до теперішнього часу, просила суд визначити місце проживання дітей з нею.
19 травня 2020 року ОСОБА_1 подала до суду клопотання про забезпечення позову у даній цивільній справі шляхом зобов`язання відповідача ОСОБА_2 до ухвалення судового рішення у даній справі передавати малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, матері ОСОБА_1 щотижня: з 10.00 год. кожної середи до 10.00 год. кожної суботи; у вихідні дні: з 10.00 год. кожної першої суботи до 20.00 год. кожної першої неділі та з 10.00 год. кожної третьої суботи до 20.00 год. кожної третьої неділі. Вказувала, що протягом тривалого часу внаслідок неправомірних дій відповідача вона позбавлена можливості бачитися зі своїм сином - ОСОБА_4, який в свою чергу також позбавлений можливості спілкуватися зі своїм старшим братом, внаслідок чого контакт дітей між собою втрачається, як контакт сина із нею, що негативно впливає на психологічний стан дітей. Зазначала, що відсутність контакту з дитиною протягом тривалого судового процесу може не лише утруднити, а й повністю унеможливити виконання судового рішення щодо визначення місця проживання дітей.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області, у складі судді Бессараб Н. М., від 19 травня 2020 року клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову залишено без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що обраний заявником вид забезпечення позову неспівмірний із предметом позову, а також позивач не довела належними доказами обставини, що незабезпечення позову до ухвалення судового рішення у справі утруднить виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дітей з матір`ю ОСОБА_1 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 02 липня 2020 року ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 19 травня 2020 року скасовано. Забезпечено позов шляхом встановлення зустрічей матері ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 щотижня: з 10.00 год. кожної середи до 10.00 год. кожної суботи; у вихідні дні: з 10.00 год. кожної першої суботи до 20.00 год. кожної першої неділі та з 10.00 год. кожної третьої суботи до 20.00 год. кожної третьої неділі за місцем її перебування у м. Вінниці.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що зустрічі матері з дитиною за місцем фактичного проживання дитини у м. Вінниці у зазначені періоди часу будуть сприяти відновленню довірчих відносин та емоційного контакту між ними, відповідатимуть інтересам як матері так і дитини, та зможуть усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку, якщо позов буде задоволено.
Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з матір`ю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2020 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 02 липня 2020 року та залишити в силі ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 19 травня 2020 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд здійснюючи посилання на постанову Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц не врахував викладені у ній правові висновки, зокрема залишено поза увагою було те, що зустрічі матері з дитиною повинні проводитись у присутності кваліфікованого професійного психолога.
Аналогічний правовий висновок було викладено Верховним Судом у постанові від 16 грудня 2019 року у справі № 753/17344/19.
Разом з цим, Верховним Судом у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16-ц було вказано про те, що проведення зустрічей одного з батьків з дитиною без присутності іншого з батьків може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, оскільки між одним із батьків та дитиною відсутній сталий психологічний зв`язок, враховуючи її вік та тривале проживання з другим з батьків.
Таким чином, передання дитини позивачу на тривалий час без будь-якої підготовки, підтримки, участі психолога, батька, може призвести до негативних наслідків для стану дитини.
Також заявник у касаційній скарзі звертає увагу на той факт, що ним у судовому засіданні у апеляційному суді було заявлено відвід колегії суддів, з тих підстав, що представник позивача - адвокат Вавшко В. С. раніше працював на керівній посаді у Апеляційному суді Вінницької області і міг вплинути на вирішення судом цієї справи.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
05 серпня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії оскарженої постанови Вінницького апеляційного суду відмовлено.
16 вересня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Між сторонами виник спір з приводу визначення місця проживання дітей, зокрема, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживав разом батьком.
Під час судового засідання ОСОБА_1 заявила клопотання про забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_2 до ухвалення судового рішення у даній справі передавати малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 матері щотижня: з 10.00 год. кожної середи до 10.00 год. кожної суботи; у вихідні дні: з 10.00 год. кожної першої суботи до 20.00 год. кожної першої неділі та з 10.00 год. кожної третьої суботи до 20.00 год. кожної третьої неділі.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що з 27 листопада 2018 року, внаслідок неправомірних дій колишнього чоловіка ОСОБА_2, що полягали у самочинній зміні місця проживання малолітнього сина, дитина фактично утримується в ізоляції відповідачем, а вона позбавлена можливості спілкуватися з сином, оскільки відповідач перешкоджає їй у цьому.
З наданих копій відповідей на адвокатські запити - листів Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області від 28 лютого 2020 року, Лівобережного відділення ГУНП у Вінницькій області від 28 лютого 2020 року, Київського відділення ГУНП у Вінницькій області від 28 лютого 2020 року, наданих позивачем до заяви про забезпечення позову вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово зверталась до правоохоронних органів із заявами на неправомірні дії її колишнього чоловіка - ОСОБА_2, а Вінницьким управлінням поліції проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12019020030000105 від 15 лютого 2019 року щодо викрадення відповідачем дитини та самоправства.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.