ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
30 листопада 2020 року
справа № 818/692/17
адміністративне провадження № К/9901/465/17
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Ханової Р.Ф.,
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Комунального підприємства "Теплогарант" до Головного управління ДФС у Сумській області, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року у складі судді Соп`яненка О. В., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року у складі суддів Дюкарєвої С. В., Жигилія С. П., Перцової Т. С., у справі № 818/692/17.
УСТАНОВИВ:
У травні 2017 року Комунальне підприємство "Теплогарант" (далі - підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 квітня 2017 року № 0001121401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 36832,00 грн за основним платежем та 18416,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, від 19 квітня 2017 року № 0001111401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 3291,00 грн, від 19 квітня 2017 року № 0001131401 у повному обсязі, з мотивів безпідставності їх прийняття.
Сумський окружний адміністративний суд постановою від 05 липня 2017 року адміністративний позов задовольнив частково, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 19 квітня 2017 року № 0001121401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 25006,00 грн за основним платежем та 12503,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05 грудня 2017 року (повний текст складено 11 грудня 2017 року) залишив без змін постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року.
Головне управління ДФС у Сумській області 14 грудня 2017 року звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року в частині задоволення позову та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові в цій частині.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 14.1.36 пункту 14.3 статті 14, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
З 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у зв`язку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.
18 грудня 2017 року матеріали касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2018 року прийнято до розгляду Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області, внаслідок усунення її недоліків на виконання ухвали цього суду від 18 грудня 2017 року, на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року у справі №818/692/17 за позовом Комунального підприємства "Теплогарант" до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, та відкрито по ній касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
09 лютого 2018 року справа №818/692/17 надійшла на адресу Верховного Суду.
26 листопада 2020 року здійснений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями з підстав звільнення судді-доповідача з посади у відставку та визначений склад колегії суддів.
21 лютого 2018 року позивачем наданий відзив на касаційну скаргу відповідача до Суду про залишення касаційної скарги без задоволення, рішень суддів попередніх інстанцій без змін.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Суди попередніх інстанцій установили, що у період з 14 лютого 2017 року по 14 березня 2017 року податковим органом проведено планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, результати якої викладені в акті від 28 березня 2017 року № 115/18-28-14-01/32325215/15 (далі - акт перевірки).
В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п.142.1 ст. 142, п. 44.1 ст. 44, п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 14658 грн, в т.ч. за 2014 рік на суму 11367 грн, за 1 квартал 2015 року на суму 3291 грн; п. 6 п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87 зі змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999, внаслідок чого занижено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до бюджету за 1 квартал 2015 року на суму 3656 грн; п.п. 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 49 909 грн, в т.ч. за березень 2014 року в сумі 2208 грн, квітень 2014 року в сумі 1311 грн, травень 2014 року в сумі 1714 грн, червень 2014 року сумі 1679 грн, за вересень 2014 року в сумі 11095 грн, за січень 2015 року в сумі 15509 грн, за лютий 2015 року в сумі 1488 грн, за грудень 2015 року в сумі 12390 грн, за січень 2016 року в сумі 452 грн, за серпень 2016 року в сумі 1048 грн, за листопад 2016 року в сумі 1980 грн; пп. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в результаті подання звітності форми 1 ДФ за ІІ квартал 2016 року з недостовірними даними.