ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 336/1933/17(2-а/336/198/2017)
адміністративне провадження № К/9901/565/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 336/1933/17
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства оборони України постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді Щасливої О.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Іванова С.М., суддів: Панченко О.М., Чередниченко В.Є.)
у с т а н о в и в :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, у якому просив суд:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо не призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи, внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
- стягнути з Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ: 00034022) на користь позивача одноразову грошову допомогу у зв`язку із настанням інвалідності ІІ групи, внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 24-місячного грошового забезпечення.
1. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що набув право на призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи відповідно до вимог статті 16 Закону № 2011-XII та Порядку № 499, оскільки інвалідність настала внаслідок захворювання, отриманого в період проходження військової служби. Позивач зазначає, що Міністерство оборони України протиправно не призначило йому одноразову допомогу посилаючись на те, що він був звільнений з військової служби до набуття чинності Законом України № 328-V, а інвалідність встановлено до 1 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Короткий зміст рішення суду І інстанції
2. Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2017 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499 "Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" в розмірі, кратному двадцяти чотирьом розмірам місячного грошового забезпечення на час виникнення права на цю допомогу, а саме: станом на 10 серпня 2008 року.
У задоволенні вимог про відшкодування судових витрат відмовлено.
3. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач хоча й був звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України № 328-V від 03 листопада 2006 року, проте набув інвалідність у зв`язку з захворюваннями, які виникли внаслідок проходження цієї служби.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
4. 07 грудня 2017 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити частково.
Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2017 року у справі № 336/1933/17(2-а/336/198/2017) скасувати в частині визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та прийняти нову постанову в цій частині, а саме визнати протиправним та скасувати протокол № 15 від 17.02.2017 року засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум відмовлено ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги.
В решті постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2017 року у справі № 336/1933/17(2-а/336/198/2017) - залишити без змін.
5. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що посилання відповідача у протоколі про відмову у призначенні допомоги на підставі статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції, яка діяла на час звільнення позивача з військової служби, є безпідставними, у зв`язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано застосував положення вказаного Закону, які діяли на час виникнення у позивача права на отримання грошової допомоги, незалежно від дати звернення за отриманням останньої, а тому доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, що на момент звернення позивача з заявою про виплату вказаної допомоги відповідна норма Закону щодо виплати останньої передбачала умову реалізації такого права протягом трьох років з дня виникнення такого права, є безпідставними та не заслуговують на увагу.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій Міністерства оборони України, апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що з огляду на встановлені обставини справи, які свідчать про право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача, який фактично призведе до поновлення порушеного права у спірних правовідносинах, є, з урахуванням приписів статті 11 КАС України, визнання протиправним та скасування протоколу № 15 від 17.02.2017 року засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, що було залишено поза увагою судом першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. 18 грудня 2017 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 грудня 2017 року визначено склад колегії суддів: Бевзенко В.М. (головуючий суддя), Шарапа В.М., Данилевич Н.А.
У касаційній скарзі скаржник із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача виникло в 2008 році, але із відповідною заявою звернувся лише у 2016 році, тобто із пропуском трирічного строку звернення, встановленого частиною восьмою статті 16-3 Закон України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Зазначено, що суди втрутились у дискреційні повноваження відповідача, прийнявши рішення про призначення та виплату спірної допомоги, в той час, як повинні були зобов`язати відповідача розглянути відповідне питання.
7. Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2017 року задоволено заяви про самовідвід суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді Бевзенка Володимира Михайловича, Данилевич Надії Андріївни, Шарапи Василя Миколайовичау справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, що переглядається за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року.
На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 28 грудня 2019 № 13/0/78-17, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Гриців М.І., суддів Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою Міністерства оборони України на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017.
На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 03 липня 2019 № 885/0/78-19, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
Верховний Суд ухвалою від 26 листопада 2020 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу та призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 27 листопада 2020 року.
Позивач відзиву на касаційну скаргу не надавав.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивачу з 10 серпня 2008 року на підставі свідоцтва про хворобу від 23 жовтня 1992 року встановлено другу групу інвалідності у зв`язку з проходженням військової служби строком до 10.07.2009 року.
З 24 червня 2009 року в черговий строк переогляду МСЕК № 1 підтверджена друга група інвалідності "захворювання, так отримане в період проходження військової служби", "безстроково".
04 листопада 2016 року позивач звернувся до Запорізького обласного військового комісаріату з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням інвалідності ІІ групи 24 червня 2009 року внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби.
17 лютого 2017 року підполковнику у запасі ОСОБА_1, звільненому 02 жовтня 1993 року, витягом з протоколу № 15 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки ОСОБА_1 звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 03.11.2006 року № 328-V, а інвалідність встановлена до 01.01.2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Вважаючи дії щодо не призначення одноразової допомоги протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
10. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (надалі - Закон №2232-XII), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.