ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 460/1958/19
касаційне провадження № К/9901/2687/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Єзерова А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Члена релігійної громади Свято-Георгіївської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Довгошиї Млинівського району ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23.08.2019 (головуючий суддя: Комшелюк Т.О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 (головуючий суддя: Ільчишин Н.В., судді: Гуляк В.В., Коваль Р.Й.) у справі №460/1958/19 за позовом Члена Релігійної громади Свято-Георгіївської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Довгошиї Млинівського району ОСОБА_1 до Рівненської обласної державної адміністрації, Державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Кир`янчука Олега Богдановича про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування розпорядження, рішення, записів,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2019 року член Релігійної громади Свято-Георгіївської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Довгошиї Млинівського району ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до Рівненської обласної державної адміністрації (далі - Рівненська ОДА), Державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Кир`янчука Олега Богдановича, в якому просила:
визнати протиправними дії Рівненської ОДА щодо проведення реєстрації змін до статуту Релігійної громади Свято-Георгіївської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Довгошиї Млинівського району шляхом реєстрації статуту вказаної Релігійної громади в новій редакції;
визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Рівненської ОДА від 26.03.2019 № 255 "Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції" стосовно реєстрації статуту Релігійної громади Свято-Георгіївської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Довгошиї Млинівського району в новій редакції з новою юридичною назвою;
визнати протиправним і скасувати рішення Державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Кир`янчука О.Б. про державну реєстрацію внесення змін до установчих документів юридичної особи - Релігійної громади Свято-Георгіївської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Довгошиї Млинівського району, на підставі якого до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені записи від 12.04.2019 №№15991050008000611, 15991070009000611;
визнати протиправними і скасувати записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.04.2019 №№15991050008000611, 15991070009000611 щодо державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи - Релігійної громади Свято-Георгіївської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Довгошиї Млинівського району, які були внесенні державним реєстратором Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Кир`янчуком О.Б .
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.08.2019 відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі частини першої статті 170 КАС України у зв`язку з тим, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Позивачці роз`яснено, що справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільного права позивачки. Такий спір має приватноправовий характер та з огляду на суб`єктний склад сторін спору має вирішуватися за правилами господарського судочинства.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 18.12.2019 ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23.08.2019 змінено в частині визначення підсудності, зазначивши, що ця справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адмінсудочинства, проте помилково визначив юрисдикцію спору, оскільки законодавець вже висловився, що спори, які виникають у зв`язку з бездіяльністю чи відмовою уповноваженого органу у прийнятті рішення щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, позивачка подала касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати ці рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції. Скаржниця стверджує, що предметом спору є не права та інтереси учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а порушення відповідачами вимог законодавства, яке регулює питання внесення та реєстрації змін до статутних документів юридичної особи, у даному випадку релігійної організації, а тому дані правовідносини належать до публічно-правових, позаяк випливають із повноважень відповідачів як суб`єктів владних повноважень. Вказує, що Рівненська ОДА не отримувала і не могла отримати документи, передбачені Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації", які є безпосередньою підставою для винесення розпорядження про реєстрацію статуту релігійної громади у новій редакції, а отже державний реєстратор здійснив спірні реєстраційні дії за відсутності підстав і документів, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань". Також скаржниця посилається на постанову Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №807/3565/14, яка розглянута касаційним судом в порядку адміністративного судочинства і в якій предмет і підстави позову, на думку ОСОБА_1, є аналогічними викладеним ним у позовній заяві; окрему думку судді Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О.Б. у справі №825/642/18.
Окрім того скаржниця вказує на необхідність передачі справи до Великої Палати Верховного Суду, оскільки спір стосується предметної підсудності та має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду: головуючий суддя - Чиркін С.М., судді: Бевзенко В.М., Єзеров А.А.
Ухвалою Верховного Суду від 27.11.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Інші учасники процесу правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи встановлених судами, перевірив правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.09.1991 зареєстровано статут релігійної громади Української Православної Церкви у населеному пункті с. Довгошиї Млинівського району.
Розпорядженням голови ОДА №58 від 16.02.2016 "Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції" зареєстровано статут релігійної громади Української Православної Церкви в с. Довгошиї Млинівського району, зареєстрований рішенням виконавчого комітету Рівненської обласної Ради народних депутатів від 25.09.1991 №173, у новій редакції за адресою: вул. Озерна, 32, с. Довгошиї, Млинівського району, Рівненської області, 35121, з юридичною назвою - релігійна громада Свято-Георгієвської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Довгошиї Млинівського району.
26.03.2019 головою Рівненської ОДА прийнято розпорядження №255 "Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції" яким, зокрема, зареєструвала статут релігійної громади Свято-Георгієвської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви у населеному пункті с. Довгошиї Млинівського району в новій редакції.
На підставі розпорядження голови Рівненської ОДА №255 від 26.03.2019 "Про реєстрацію статуту релігійної громади у новій редакції" державним реєстратором Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Кир`янчуком О.Б. було прийнято рішення про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи - Релігійної громади, на підставі чого вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №15991050008000611 від 12.04.2019. Також було здійснено внесення запису про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах Релігійної громади, запис №15991070009000611 від 12.04.2019.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивачка звернулася з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, Верховний Суд виходить з такого.
Звернення до суду має на меті захист прав особи від порушень з боку суб`єкта владних повноважень. Звернення до суду не може використовуватися як засіб позбавити іншу особу належних їй прав, навіть не безспірних, без пред`явлення позову саме до такої особи. Судовий захист прав одних осіб не може призводити до порушення прав інших.
До компетенції адміністративних судів, належать публічно-правові спори, в яких хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визнання предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.