ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 808/913/16
адміністративне провадження № К/9901/25768/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бердянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року (головуючий суддя - Нечипуренко О.М.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Поплавський В.Ю.; судді - Чепурнов Д.В., Сафронова С.В.)
у справі № 808/913/16
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Бердянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ; позивач; підприємець) звернувся до суду з адміністративним позовом до Бердянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Бердянська ОДПІ; відповідач; контролюючий орган), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2016 року № 0004661702 та від 25 січня 2016 року № 0004651702.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 25 квітня 2016 року адміністративний позов задовольнив у повному обсязі.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Бердянська ОДПІ звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права. При цьому зазначає, що ФОП ОСОБА_1 при наявності зареєстрованого реєстратора розрахункових операцій не здійснив розрахунки із Товариством з обмеженою відповідальністю "Азов-Фарма" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за надання в оренду приміщень із його застосуванням, а також не оприбуткував отриману від цих осіб готівку в загальному розмірі 28425,00 грн у книзі обліку розрахункових операцій.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 08 листопада 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Бердянської ОДПІ.
28 листопада 2016 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також наголосив на тому, що надання в оренду приміщень не є послугою, а тому готівкові розрахунки могли проводитися без застосування реєстратора розрахункових операцій.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
20 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, а також додержання вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 18 вересня 2015 року № 74/1720/ НОМЕР_1 .
Перевіркою встановлено порушення підприємцем вимог пункту 1 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) з підстав проведення розрахункових операцій на загальну суму в розмірі 28425,00 грн при наданні в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Азов-Фарма" та Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 нежитлових приміщень без застосування реєстратора розрахункових операцій.
Крім того, контролюючий орган дійшов висновку про недотримання позивачем правил пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення), з огляду на неоприбуткування готівкових коштів у розмірі 28425,00 грн у книзі обліку розрахункових операцій.
На підставі зазначеного акта перевірки та за наслідками адміністративного оскарження контролюючим органом 25 січня 2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0004651702, згідно з яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн; № 0004661702, згідно з яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 142125,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Згідно з пунктом 1.2 глави 1 Положення оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.