ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 500/2362/18
адміністративне провадження № К/9901/32461/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року (суддя: Подлісна І.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року (судді: Хобор Р.Б., Попко Я.С., Сеник Р.П.) у справі № 500/2362/18 за позовом Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області, третя особа Офіс великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и в :
Приватне акціонерне товариство "Галіція Дистилері" (далі - ПАТ "Галіція Дистилері", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - ГУ ДФС у Тернопільській області, відповідач), де третя особа - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.08.2018 №0002554004.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року, позов було задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що оскаржене податкове повідомлення-рішення про застосування штрафу за порушення терміну сплати узгодженого грошового зобов`язання з акцизного податку прийняте відповідачем в порядку, з підстав, у спосіб та в межах повноважень, що визначені чинним законодавством України.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи скаржника безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 01.08.2018 Головним управлінням ДФС у Тернопільській області було проведено камеральну перевірку з питань порушення ПАТ "Галіція Дистилері" терміну сплати узгодженого грошового зобов`язання з акцизного податку, за результатами якої склало Акт № 1892/19-00-40-00/31274359, у якому встановлено порушення позивачем встановлених термінів сплати узгодженого грошового зобов`язання з акцизного податку за період з 30.09.2016 по 30.07.2018.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 серпня 2018 року №0002554004, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 1 540 221,61 грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковий орган протиправно здійснив зарахування платежів з акцизного податку в рахунок погашення податкового боргу, який було визнано безнадійним в судовому порядку. На підставі цих міркувань, суди дійшли висновку, що відповідач безпідставно застосував до позивача штраф за порушення термінів сплати узгодженого грошового зобов`язання з акцизного податку.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) грошовим зобов`язанням, у свою чергу, є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового та іншого законодавства.
Підпунктом 14.1.175 пункту14.1статті14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
Відповідно до пунктів 54.1та 54.5 статті 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до пунктів 57.1та пунктів 7.3 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Пунктом 87.9 статті 87 ПК України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.