ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 820/6085/13-а
адміністративне провадження № К/9901/25905/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова ГУ ДФС у Харківській області (далі - Інспекція) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2016 (суддя Мар`єнко Л.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіз-контракт ЛТД" (далі - Товариство) до Київської об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова ГУ ДФС у Харківській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області (далі - Казначейство) про скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У липні 2013 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, за участі третьої особи - Казначейства), у якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просило зобов`язати Інспекцію подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 3241535,48 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на банківський рахунок Товариства.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2010 у справі №2а-1103/10/2070, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2010 та Вищого адміністративного суду України від 04.04.2013, були скасовані податкові повідомлення-рішення від 08.02.2010 №0000020700/0 та №0000030700/0 та, як наслідок, правильність формування Товариством податкового кредиту, розрахунку сум бюджетного відшкодування, а також фактична оплата сум податку на додану вартість, були перевірені та підтверджені судом, з огляду на що право позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету у розмірі 3241535,48 грн. за жовтень-листопад 2009 року підтверджену у судовому порядку та підлягає захисту з урахуванням належного способу захисту такого права.
Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 25.02.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016, позов задовольнив у повному обсязі: зобов`язав Інспекцію подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 3241535,48 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на банківський рахунок Товариства.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що: судовими рішеннями у адміністративній справі №2а-1103/10/2070 було підтверджено правильність формування Товариством податкового кредиту, розрахунку сум бюджетного відшкодування, а також фактична оплата сум податку на додану вартість, з огляду на що право позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету у розмірі 3241535,48 грн. за жовтень-листопад 2009 року не потребує повторної перевірки та підлягає захисту з урахуванням належного способу захисту такого права.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 07.09.2016 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки поза увагою суду залишилося те, що: жодних фактичних даних, які б засвідчували добросовісність і сумлінність Товариства у операціях по коловому руху грошових коштів між одними і тими ж суб`єктами господарювання протягом одного банківського дня позивач не надав; надані Товариством матеріали, які на його думку підтверджують правомірність формування податкового кредиту, від`ємного значення та бюджетного відшкодування, не спростовують висновки Інспекції щодо колового руху коштів між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Компанія Скло Плюс Глас".
Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16.11.2020 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 17.11.2020.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та враховуючи межі касаційної скарги дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що Інспекцією була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2009 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у жовтні 2009 року, результати якої оформлені актом № 259/07-007/14346392 від 26.01.2010.
На підставі висновків вказаного акту перевірки Інспекція 08.02.2010 прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0000020700/0, яким зменшила Товариству суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 3542500,00 грн. (у тому числі: за жовтень 2009 року - 71000,00 грн., за листопад 2009 року - 3471500,00 грн.); № 0000030700/0, яким визначила Товариству суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 5632993,80 грн. (у тому числі: 4023567,00 грн. - за основним платежем, 1609426,80 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2010 у справі №2а-1103/10/2070, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2010 та Вищого адміністративного суду України від 04.04.2013, позов Товариства був задоволений, а податкові повідомлення-рішення від 08.02.2010 №0000020700/0 та №0000030700/0 скасовані.
Відповідно до частини 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від`ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
За приписами підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п`ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п`ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.