ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 808/8860/15
адміністративне провадження № К/9901/24725/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року (головуючи суддя - Кисель Р.В.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Чепурнов Д.В., судді - Сафронова С.В., Чабаненко С.В.)
у справі №808/8860/15
за позовом Міського комунального підприємства "Основаніє"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2015 року Міське комунальне підприємство "Основаніє" (далі - позивач, платник, Підприємство) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - відповідач, контролюючи орган, СДПІ з обслуговування ВПП у м. Запоріжжі Міжрегіонального управління ДФС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що надані ним первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Колді" у періоді, що перевірявся.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000284100 від 19.11.2015, прийняте СДПІ з обслуговування ВПП у м. Запоріжжі Міжрегіонального управління ДФС, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 54957,00 грн, з яких за основним платежем 36638,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 18319,00 грн;
- стягнуто з СДПІ з обслуговування ВПП у м. Запоріжжі Міжрегіонального управління ДФС на користь Підприємства сплачений судовий збір у сумі 1378,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані платником первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Колді" у періоді, що перевірявся та свідчать про законність визначення позивачем податкових зобов`язань за результатами здійснення таких господарських операцій.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про наявні у наданих платником первинних документах недоліки, зокрема, невідповідність вказаних у деяких податкових накладних та розрахунках коригування реквізитів договорів договорам, що укладалися між позивачем та вказаним вище контрагентом у перевіряємому періоді. Зазначає, що загальна сума нарахованої заробітної плати, що включена ТОВ "Колді" до складу вартості будівельних робіт та наведена в актах за формою КБ-2в за жовтень 2014 року - травень 2015 року складає - 41495,98 грн та не відповідає сумі нарахованої контрагентом заробітної плати згідно з звітами ЄСВ за відповідний період, що складає 10169,28 грн. Вказує, що будь-яка інформація про залучення до виконання обумовлених договорами робіт субпідрядних організацій при цьому відсутня, що, на думку контролюючого органу, у своїй сукупності ставить під сумнів фактичне виконання контрагентом обумовлених договорами робіт.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
19 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Підпунктом 4 пункту першого Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "Колді" за період січень, березень-червень 2015 року, за результатами якої складено акт від 05.11.2015 за №28/28-04-41-00/20485152 (далі - Акт перевірки).
За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення Підприємством вимог: пунктів 198.1, 198.3 ст. 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 36638,00 грн, зокрема: за січень 2015 року у сумі 5438,00 грн, за березень 2015 року у сумі 9096,00 грн, за квітень 2015 року у сумі 9167,00 грн, за травень 2015 року у сумі 6770,00 грн, за червень 2015 року у сумі 6167,00 грн.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 19.11.2015 №0000284100, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 54957,00 грн, з яких 36638,00 грн за основним платежем та 18319,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Колді" у періоді, що перевірявся.
Вважаючи податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (стаття 67 Конституції України).
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
Отже, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.