ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 826/1098/17
адміністративне провадження № К/9901/40258/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2017 року (головуючий суддя - Літвінова А.В.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Єпель О.В., судді - Желтоблюх І.Л., Кобаль М.І.)
у справі 826/1098/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальність "Житлобудінвест"
до Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2011 року Товариство з обмеженою відповідальність "Житлобудінвест" (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ "Житлобудінвест") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про безпідставність висновків контролюючого органу про порушення Товариством приписів пунктів 2.8 та 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення контролюючого органу.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у м. Києві від 24 жовтня 2016 року №0020511404.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили того, що доводи контролюючого органу про порушення Товариством вимог законодавства з регулювання обігу готівки спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що під час проведення першої перевірки позивача посадовими особами контролюючого органу було встановлено, що касові ордери №63 від 07.07.2015 та №116 від 29.12.2015 не містять підписів одержувачів, а тому суми виданих за ними грошових котів вважаються такими, що залишилися у касі, що у свою чергу призвело до перевищення ліміту готівки у касі Товариства. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте відповідачем у відповідності до вимог законодавства та у спосіб, встановлений законом.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
26 жовтня 2017 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, викладених у касаційній скарзі.
19 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції від 03.10.2017).
Підпунктом 4 пункту першого Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача направлено на адресу Товариства лист-вимогу від 19.07.2016 за № 5, в якому просило у строк до 19.07.2016 надати первинні документи для проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності Товариства за період з 01.01.2012 по 01.03.2016.
Зазначений запит отриманий позивачем 22.07.2016, тобто після сливу визначеного у ньому строку надання документів.
На підставі приписів підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 01.07.2016 № 4016 та ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Шапутько C.B. від 18.05.2016 №757/23417/16-к, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Житлобудінвест" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 01.03.2016, за результатами якої складено акт від 26.07.2016 № 122/26-15-14-07- 02/32162782 (далі - Акт перевірки від 26.07.2016).
Не погодившись із висновками Акта перевірки від 26.07.2016, позивач подав заперечення, до яких додав належним чином завірені копії документів, що витребовувалися контролюючим органом, зокрема, копії видаткових касових ордерів на одержання готівки від 07.07.2015 № 63 та від 29.12.2015 № 116.
10.08.2016 відповідач прийняв рішення від 10.08.2016 за №17877/10/26-15-14-0702-15 про призначення повторної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 01.03.2016.
У подальшому, на підставі приписів пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, наказу від 06.09.2016 № 35645 та заперечень ТОВ "Житлобудінвест" від 03.08.2016 № 03-08-16/3 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій за період з 01.01.2012 по 01.03.2016, за результатами якої складено акт від 06.10.2016 № 164/26-15-14-07-02-32162782 (далі - Акт перевірки від 06.10.2016).
За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог: пунктів 2.8, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, а саме: перевищення ліміту залишку готівки в касі 07.07.2015 та 29.12.2015.
Такі висновки контролюючого органу обґрунтовані тим, що видача готівки з каси підприємства у зазначені дати в розмірі 250000,00 грн і 3256,50 грн відповідно, не підтверджена підписами одержувачів у видаткових касових ордерах від 07.07.2015 № 63 та від 29.12.2015 № 116.
На підставі Акта перевірки від 06.10.2016 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 24.10.2016 № 0020511404, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 506513,00 грн.
Вважаючи зазначене податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам справи, Суд виходить з наступного.
Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі - Положення №637).
Це Положення розроблено відповідно до статті 33 Закону України "Про Національний банк України", визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.