ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 140/141/20
адміністративне провадження № К/9901/19162/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Бевзенка В.М. та Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 140/141/20
за позовом ОСОБА_1
до Державної казначейської служби України,
третя особа Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області
про стягнення шкоди,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року (у складі судді Андрусенко О. О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2020 року (у складі колегії суддів Онишкевича Т.В., Іщук Л.П., Обрізко І.М.)
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі -позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі також - відповідач, ДКСУ), за участю третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі також - Управління, третя особа ) про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України 60039,96 грн. шкоди, завданої правовим актом, що визнаний незаконний.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу на підставі довідки управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, постанов Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року (далі - постанова КМУ № 704) та "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" № 103 від 21 лютого 2018 року (далі - постанова КМУ № 103), розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою та за нормами, чинними на 01 березня 2018 року було проведено перерахунок пенсії по інвалідності з 01 січня 2018 року. Позивач вказує, що КМУ постановами № 704 та №103 унормував порядок перерахунку та виплати військових пенсій таким чином, що його пенсія не підлягала виплаті протягом 2018 та 2019 років у повному обсязі. Однак, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови КМУ №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок № 45). Таким чином, пункти 1, 2 Постанови КМУ № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45 втратили чинність з 05 березня 2019 року. Водночас, позивач вказує, що чинним законодавством не визначено наслідків визнання нормативно-правового акту протиправним щодо правовідносин, які мали місце під час його чинності, і для визначення цих наслідків та відновлення порушеного права позивача вважає, що слід стягнути з Державного бюджету України на його користь шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України 60039,96 грн. шкоди, завданої правовим актом, що визнаний незаконним в частині.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року позов залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що правомірність проведеного Управлінням перерахунку пенсії згідно з постановою КМУ № 103 була предметом розгляду Волинським окружним адміністративним судом в адміністративній справі № 0340/1815/18. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року, у задоволенні позовних вимог позивача було відмовлено. При цьому суди виходили з того, що відповідачем перерахунок пенсії позивача проведено відповідно до чинних норм законодавства. Окрім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що Казначейство, виконуючи свої повноваження, не здійснювало будь-яких протиправних дій щодо позивача, його прав та охоронюваних законом інтересів не порушувало, а виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України. Тому підстав для задоволення позову шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь позивача шляхом списання з рахунку Казначейства шкоди, завданої правовим актом, що визнаний незаконним відсутні.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2020 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року та провадження у справі закрито.
Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірні правовідносини пов`язані виключно із захистом порушеного права власності позивача, а тому спір не є публічно-правовим і має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана 27 липня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 140/141/20, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні як одержувач пенсії згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ).
З 01 січня 2018 року позивачу проведено перерахунок пенсії на підставі довідки голови ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області від 26 березня 2018 року № 3460. При цьому, згідно постанови КМУ № 103, підвищення складає 6671,11 грн., з них виплачується: з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року щомісячно 50% від підвищення 3335,56 грн.; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року щомісячно 75% від підвищення 5003,33 грн.; з 01 січня 2020 року 100% щомісячно 100% від підвищення - 6671,11 грн.
Позивач, вважаючи, що йому завдано шкоду за період недоплати пенсії з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року, звернувся до суду з даним позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що у зв`язку з протиправними та нечинними пунктами 1, 2 постанови КМУ № 103, йому завдана майнова шкода державою у вигляді своєчасно не перерахованої в повному розмірі (100%) пенсії за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року, відповідно до постанов КМУ № 704 та № 103, яка мала би бути перерахована та виплачуватися з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01 січня 2018 року, і яка має бути відшкодована державою шляхом списання 60039,96 грн. з відповідного рахунку ДКСУ. Скаржник наголошує на незгоді з рішенням суду апеляційної інстанції, оскільки правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 686/23445/17, на думку позивача, підтверджує наявність підстав для розгляду даної справи судами у порядку адміністративного судочинства. Крім того, вважаючи немотивованим рішення суду апеляційної інстанції скаржник робить висновок про невідповідність оскаржуваного судового рішення правовим позиціям Верховного Суду України, висловленим у постановах від 04 вересня 2012 року у справі № 21-124а12 та від 18 травня 2016 року у справі № 6-237цс16 щодо необхідності відшкодування упущеної вигоди особі, яка зазнала збитків у результаті її порушеного цивільного права.
31 серпня 2020 року від Управління надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, де зазначено, що саме КМУ делеговано право встановлювати умови, порядок, розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсій військовослужбовців. Тому, керуючись нормами постанови КМУ № 103, Управлінням, на підставі наданої довідки про розмір грошового забезпечення було здійснено перерахунок пенсії позивачу. Крім того, Управління наголошує, що сума завданої шкоди, обрахована позивачем, викликає обґрунтовані сумніви, оскільки вона не відповідає встановленим чинним законодавством розмірам виплати пенсії військовослужбовцям у 2018 - 2019 роках, є самостійно розрахованою величиною, правильність якої нічим не підтверджено.
31 серпня 2020 року від ДКСУ також надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, де зазначено, що необґрунтованим є твердження скаржника, що для визначення наслідків визнання нормативно-правового акту протиправним щодо правовідносин, які мали місце під час його чинності слід задовольнити його вимоги про відшкодування шкоди, оскільки законодавством не визначено наслідків визнання нормативно-правових актів нечинними. Також зазначає, що оскільки ОСОБА_1 просить відшкодувати шкоду у розмірі недонарахованої пенсії, а не стягнути збитки, то такі кошти не можуть бути відшкодовані в порядку статті 25 Бюджетного кодексу України за рахунок державного бюджету.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, в якій зазначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2020 року, якою скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року не відповідає, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
У цій справі спірні правовідносини виникли по суті у зв`язку з вимогою позивача стягнути недораховану та неотриману різницю у його своєчасно не перерахованої пенсії, яка мала би бути перерахована та виплачуватися з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01 січня 2018 року.
Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області про стягнення шкоди, виходив з того, що спірні правовідносини у цій справі пов`язані виключно із захистом порушеного права власності позивача, а тому вказаний спір не є публічно-правовим і має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
У відповідності до положень Закону № 2262-ХІІ, держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з статті 63 Закону №2262 -ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України ухвалено постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", пунктом 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-ХІІ до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови КМУ № 704.