ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2020 року
м. Київ
справа №826/3508/17
адміністративне провадження №К/9901/31706/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.І., Білоуса О.В., Блажівської Н.Є., Васильєвої І.А., Гімона М.М., Гончарової І.А., Гусака М.Б., Желтобрюх І.Л., Олендера І.Я., Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Завод "Квант" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2016 №009240, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою компанії "Гордонз Імпекс ЛТД" ("Gordons Impex LTD") на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019 (судді - Шурко О.І., Василенко Я.М., Ганечко О.М.),
У С Т А Н О В И В :
Відкрите акціонерне товариство "Завод "Квант" (далі - ВАТ "Завод "Квант", Товариство, позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ, відповідач ), в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.09.2016 №009240.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2019 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, компанія "Гордонз Імпекс ЛТД" ("Gordons Impex LTD") (далі - Компанія) подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати це рішення та прийняти нове про задоволення позову ВАТ "Завод "Квант".
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою компанії "Гордонз Імпекс ЛТД" ("Gordons Impex LTD") на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2019 та ухвалою від 10.09.2019 призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019 апеляційне провадження за апеляційною скаргою компанії "Гордонз Імпекс ЛТД" ("Gordons Impex LTD") на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2019 у справі за адміністративним позовом ВАТ "Завод "Квант" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №009240 від 26.09.2016 закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 305 Кодексу адміністративного судочинства України.
Компанія "Гордонз Імпекс ЛТД" ("Gordons Impex LTD") подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що Компанія є акціонером ВАТ "Завод "Квант" (володіє 1902800 акцій, що становить 9,9895% від загальної кількості усіх акцій позивача). Визначення ВАТ "Завод "Квант" суми грошового зобов`язання (накладення штрафу) згідно з податковим повідомленням-рішенням від 29.09.2016 №009240 створює негативні майнові наслідки для Компанії, завдає шкоди її правам та законним інтересам, оскільки безпосередньо впливає на її доходи як акціонера. Позбавлення апеляційним судом Компанії права на оскарження рішення суду першої інстанції є порушенням статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка захищає право на мирне володіння майном.
Компанія в касаційній скарзі вказує на порушення судом апеляційної інстанції також норми частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України внаслідок не врахування висновку Верховного Суду в постанові від 19.02.2019 у справі №810/4438/16 про право учасника товариства з обмеженою відповідальністю звернутися з апеляційною скаргою на рішення суду у справі про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення про визначення товариству суми грошового зобов`язання.
Цією постановою від 19.02.2019, ухваленою у цій справі, Верховний Суд касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишив без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 про задоволення апеляційних скарг ОСОБА_1 та Товариства залишив без змін.
Верховний Суд відхилив доводи Офісу великих платників податків ДФС про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права внаслідок відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, учасника ТОВ "Стейт Оіл", якому належить 100% статутного капіталу. Застосувавши статтю 55 Конституції України, статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статтю 1 Протоколу № 1 до цієї Конвенції, частину першу статті 5 КАС України, частину першу статті 10 Закону України "Про господарські товариства", Верховний Суд дійшов висновку, що збільшення грошових зобов`язань платнику податків - господарському товариству - впливає на обсяг корпоративних прав та обов`язків його засновника. Відтак, зазначені обмеження у разі їх протиправності надають засновнику платника податків право на звернення до суду, зокрема з апеляційною скаргою для захисту відповідних прав. Суд на підставі статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосував висновок Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Delcourt v. Belgium" щодо доступу до суду як одного із аспектів гарантії справедливого судочинства у відповідності зі статтею 6 Конвенції.
Ухвалою від 28.05.2020 Верховний Суд передав справу №826/3508/17 на розгляд палати, до якої входить колегія, оскільки вважав за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 19.02.2019 у справі №810/4438/16 щодо права засновника (акціонера) юридичної особи на оскарження судового рішення, прийнятого за результатами розгляду позовної заяви юридичної особи про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, якщо він не брав участі у справі, та ухвалою від 15.06.2020 призначив до розгляду палатою, до якої входить колегія, що розглядає цю справу, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на 26.06.2020.
26.06.2020 судом було оголошено перерву, у зв`язку з тим, що справу не було вирішено в судовому засіданні, призначеному на цю дату.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у цій справі визначено склад колегії суддів: Усенко Є.А. (суддя-доповідач), Бившева Л.І., Васильєва І.А., Блажівська Н.Є., Гусак М.Б., Гончарова І.А., Олендер І.Я., Білоус О.В., Юрченко В.П., Гімон М.М., Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф., Желтобрюх І.Л.
23.11.2020 суд продовжив провадження у цій справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання ним норм процесуального права, судова палата вважає, що наявні підстави для відступлення від правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.02.2019, а касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та за конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті частини другої статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо заяв про злочини)), зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Реалізацію права особи на судовий захист може бути здійснено також шляхом апеляційного оскарження актів судів першої інстанції, оскільки їх перегляд у такому порядку гарантує відновлення порушених прав людини і громадянина. Право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду будь-якої інстанції відповідно до закону (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення пункту 12 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв`язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України від 8 липня 2010 року №18-рп/2010).
Стосовно питання доступу до суду ЄСПЛ зазначив в ухвалі щодо прийнятності заяви № 6778/05 "МПП "Голуб" проти України" від 18 жовтня 2005 року, що процедурні гарантії, закріплені статтею 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань (справа "Ґолдер проти Сполученого Королівства", рішення від 21 лютого 1975 року, серія А № 18, пункти 28-36).
ЄСПЛ наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Проте, право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимної мети та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі "Brulla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року, пункт 33).
Право на звернення до суду (в контексті права на судовий захист ) охоплює широке поле різноманітних категорій, стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.
У Кодексі адміністративного судочинства України (далі - КАС) конституційне право на звернення до суду конкретизоване в частині першій статті 5, згідно з якою кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Обов`язковою умовою надання правового захисту є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на захист має особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність.
Особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, набуває процесуального статусу позивача у справі (пункт 8 частини першої статті 4 КАС).
Одним із процесуальних засобів, встановлених нормами КАС, які забезпечують право на звернення до адміністративного суду (право на судовий захист у сфері публічно-правових відносин), є право на апеляційне оскарження судових рішень суду першої інстанції. Право на апеляційне оскарження, на відміну від права на звернення до суду (права на судовий захист), - процесуальне право, характерними ознаками якого є те, що його елементи (суб`єкт, зміст) визначаються процесуально-правовою нормою.