ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 813/3849/15
адміністративне провадження № К/9901/27484/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року (головуючий суддя - Гулкевич І.З.)
та на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Макрик В.Я., судді - Большакова О.О. та Глушко І.В.)
у справі №813/3849/15
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2017 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області (далі- відповідач, контролюючий орган, ДПІ у м. Червонограді) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про правильність визначення своїх податкових зобов`язань та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень контролюючого органу.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Червонограді №0002451702, №0002441702 від 13.03.2015 та №00039741702 від 29.05.2015;
- стягнуто з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 314,44 грн судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відсутність фактичного здійснення контрагентом - ТОВ "Агро Захід Компані" поставки на адресу позивача товару (вугілля), після перерахування платником передплати за товар, підпадає під визначення комерційного ризику, а тому не може бути підставою для висновку про порушення суб`єктами господарювання вимог податкового законодавства. Вказує, що перераховані ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ "Агро Захід Компані" кошти були повернуті позивачу в повному обсязі. Позивач відобразив відсутність фактичного здійснення поставки товару у податковій звітності з ПДВ, як зменшення сум податкового кредиту. Суди попередніх інстанцій також дійшли висновку, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальність виконання умов укладеного між позивачем та ТОВ "Праймвей трейдінг" договору поставки вугілля.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, Червоноградська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Червоноградська ОДПІ) подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що за результатами проведеної контролюючим органом перевірки не встановлено фактичне здійснення ТОВ "Агро Захід Компані" поставки на адресу позивача товару (вугілля), а тому задекларована позивачем згідно з виписаною ТОВ "Агро Захід Компані" податковою накладною від 20.11.2014 №11 сума податкового кредиту є сумнівною та сформованою без настання реальних наслідків. Також скаржник зазначив про відсутність фактичного здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Праймвей трейдінг", посилаючись при цьому на те, що у позивача та контрагента відсутні необхідні основні засоби та трудові ресурси для виконання умов укладеного з ФОП ОСОБА_1 договору поставки вугілля. Вказує, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження походження вказаного вугілля та його якості.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
22 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції від 03.10.2017).
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо законності заявленого до відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок податку на додану вартість по декларації за грудень 2014 року, за результатами якої складено акт від 26 лютого 2015 року №108/17-2/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).
Контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.7 статті 201, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ФОП ОСОБА_1 завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2014 року на 58058,00 грн; занижено суму податку, яка підлягає сплаті до бюджету за листопад 2014 року в сумі 20275,33 грн; завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту (р.19) на суму 54236,00 грн за грудень 2014 року.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 13.03.2015:
- №0002431702, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 58058,00 грн та визначено розмір штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 29029,00 грн;
- №0002441702, яким Товариству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 54236,00 грн;
- №0002451702, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 30413,00 грн, з яких: за основним платежем - 20275,33 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом) - 10137,67 грн.
За результатами адміністративного оскарження Головне управління ДФС у Львівській області скасувало податкове повідомлення-рішення відповідача від 13.03.2015 №0002431702 в частині застосування до Товариства штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 14514,50 грн (за завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість), а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Червонограді та податкові повідомлення-рішення від 13.03.2015 №0002451702 і №0002441702 залишені без змін.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Відповідно до статті 159 КАС України (у редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (у редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв`язку з наступним.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України, тут і далі в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовані статтею 200 ПК України.
Згідно з пунктами 200.1-200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.