Постанова
Іменем України
24 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 201/5916/18
провадження № 61-6054св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави,
відповідач - Дніпровська міська рада,
треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави до Дніпровської міської ради, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання недійсним рішення Дніпровської міської ради
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 -адвоката Дрозда Романа Юрійовича на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15 жовтня 2019 року у складі судді Федоріщева С. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 звернувся до суду з позовом, який уточнив в процесі розгляду справи, у якому просив визнати недійсним рішення Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 151/24 "Про передачу земельної ділянки у АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", вирішити питання про розподіл судових витрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 посилався на те, що рішенням Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 151/24 у приватну власність ОСОБА_3 передано земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:03:016:0080, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_2 . Однак ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про що Солонянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області зареєстровано актовий запис про смерть за № 179. Тобто на час прийняття оскаржуваного рішення ОСОБА_3 був померлим, що свідчить про його незаконність. На підставі рішення Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 151/24, та заяви про державну реєстрацію в інтересах ОСОБА_3 поданої представником за довіреністю ОСОБА_1, 29 вересня 2017 року право власності на цю земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_3, індексний номер рішення 37408542, номер запису про право власності 22662880. Вважаючи рішення міської ради щодо передання земельної ділянки у власність померлій особі незаконними, прокурор просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська рішенням від 15 жовтня 2019 року позов задовольнив. Визнав недійсним рішення Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 151/24 "Про передачу земельної ділянки у АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)". Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки на час прийняття Дніпровською міською радою оскаржуваного рішення про передання у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3 був померлим, а отже, не мав цивільної правоздатності. Крім цього, на підставі рішення Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 151/24 представник за довіреністю ОСОБА_1, подала заяву про реєстрацію земельної ділянки за померлим, а державний реєстратор департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Каско О. В. 29 вересня 2017 року зареєструвала право власності на цю земельну ділянку за ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Дніпровський апеляційний суд постановою від 19 лютого 2020 року рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15 жовтня 2019 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував рішення тим, що висновки місцевого суду по суті спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1, яка на підставі довіреності була представником ОСОБА_3, у зв`язку з припиненням дії цієї довіреності через смерть довірителя протиправно подала заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку в інтересах ОСОБА_3 до департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, на підставі якої зареєстровано право власності за померлою особою.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У березні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дрозд Р. Ю. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не навели підстав відхилення доводів ОСОБА_1 щодо пред`явленого позову, права спадкоємців на приватизацію земельної ділянки, яку померлий розпочав за життя, проте не встиг оформити через смерть, і що скасування рішення органу місцевого самоврядування виключно через формальні підстави призведе до необґрунтованого втручання в мирне володіння майном. Суди не звернули уваги на те, що прокурор у цій справі не оскаржує рішення Дніпропетровської міської ради про надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки підстав для такого оскарження немає. Тобто право ОСОБА_3 на приватизацію земельної ділянки прокурор не заперечуєє, приватизація не призвела до завдання шкоди правам держави, комунальної громади, іншим особам, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, земельна ділянка перейшла у власність спадкоємцям особи, що і передбачено правом України. Суди не врахували і того, що повірена ОСОБА_1 в строк, на який поширюється охорона спадковою майна (шість місяців), мала право вчинити дії, спрямовані на захист прав як спадкодавця, так і спадкоємців, зокрема, закінчити процедуру приватизації, реалізувавши таке право спадкодавця на приватизацію та захистивши спадкоємців від можливого порушення їх прав (за час оформлення свідоцтва земельна ділянка могла бути передана іншим особам в порядку приватизації). Також суди не надали належної оцінки аргументам ОСОБА_1 і не перевірили наявності прав прокуратури звертатись з позовом до органу місцевого самоврядування про визнання незаконним рішення про розпорядження земельними ділянками комунальної громади.
У травні 2020 року керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін, посилаючись на те, що ці судові рішення є законними і обґрунтованими, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
04 травня 2020 року справа № 201/5916/18 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що рішенням Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 151/24 у приватну власність ОСОБА_3 передано земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:03:016:0080, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_2 .
З відповіді Центрального районного у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 09 лютого 2018 року № 363/14.5-29 встановлено, що 26 травня 2017 року Солонянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області зареєстрував актовий запис за № 179 про смерть на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі заяви про державну реєстрацію в інтересах ОСОБА_3, поданої представником за довіреністю ОСОБА_1, засвідченою приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Скибою І. А. 08 липня 2016 року серія та номер НВТ 742383, державний реєстратор департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Каско О. В. 29 вересня 2017 року зареєструвала право власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_3, індексний номер рішення 37408542, номер запису про право власності 22662880.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.