ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 340/811/19
адміністративне провадження № К/9901/1487/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року (суддя Притула К.М.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року (головуючий суддя - Шлай А.В., судді: Прокопчук Т.С., Круговий О.О.)
у справі за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Кіровоградській області
про визнання протиправним та скасування рішень,
ВСТАНОВИВ
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1.Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (надалі також - Позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області (надалі також - Відповідач) від 01 листопада 2018 року № 0139522-5208-1123-2, № 0139522-5208-1123-1, № 0139522-5208-1123 та від 13 березня 2019 року № 0139523-5208-1123.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень було порушено підпункт 12.3.4 пункту 12.3 статті 124 Податкового кодексу України (надалі також ПК України). А також стверджував про невірний обрахунок визначених контролюючим органом сум податкових зобов`язань за вказаним видом податкового платежу.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 13 березня 2019 року № 0139523-5208-1123, в решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій врахували положення пункту 12.5 статті 12 ПК України у взаємозв`язку з нормою підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, та дійшли висновку про відсутність у Відповідача правових підстав для визначення Позивачу грошового зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно у 2015 році, оскільки запроваджені Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" зобов`язання щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виникають у платників податків лише після 01 січня 2016 року.
Суди виходили з того, що рішення Веселівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 16 січня 2015 року № 433 "Про встановлення податку на майно, в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2015 році" набирає чинності з 1 січня 2016 року, тому нарахування Позивачу суми податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на підставі вказаного рішення може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто, 2016 року.
Відмовляючи в позові у іншій частині позовних вимог суди попередніх інстанцій врахували, що Пунктом 4 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України від 24 грудня 2015 року за № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". При цьому суди виходили з положень статті 266 ПК України та дійшли висновку про виникнення у Позивача обов`язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 та 2017 роки.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати у цій частині та направити справу для продовження розгляду.
Відповідач правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, ОСОБА_1, як фізична особа, на підставі договору купівлі-продажу від 27 листопада 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Колос Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 842, набув у власність об`єкт нежитлової нерухомості - комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності Позивача зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 листопада 2014 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 467596435225. За даними Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно комплекс має наступну характеристику: загальна площа - 3334,8 кв м, має складові частини об`єкту нерухомого майна нежитлові будівлі: кормоцех - Аа; корівник-телятник-ББ1; корівники В,ГГ1г, молокопункт - Д; будинок тваринника - Ее; пункт штучного запліднення - Ж; навіс г1; ворота №; огорожа № 1; ганок-кр; вимощення -1.
На підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, та підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області було винесено податкові повідомлення-рішення від 1 листопада 2018 року, а саме: № 0139522-5208-1123, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2017 року, на загальну суму податкового зобов`язання 26678,40 грн; № 0139522-5208-1123-1, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2016 року, на загальну суму податкового зобов`язання 45953,54 грн та № 0139522-5208-1123-2, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2015 року, на загальну суму податкового зобов`язання 13539,29 грн.
Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями Позивач звернувся із скаргою до Державної фіскальної служби України від 3 січня 2019 року, за результатами розгляду якої було вирішено залишити без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Кіровоградській області від 1 листопада 2018 року № 0139522-5208-1123 та № 0139522-5208-1123-2 та збільшити податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно на 27078,57 грн, визначене у податковому повідомленні-рішенні від 1 листопада 2018 року № 0139522-5208-1123-2. Державною фіскальною службою України скасовано податкове повідомлення-рішення від 1 листопада 2018 року № 0139522-5208-1123-1 в частині податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, за 2016 рік на суму 22976,77 грн, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
На підставі прийнятого рішення Державної фіскальної служби України від 5 березня 2019 року Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області було винесено окреме податкове повідомлення-рішення від 13 березня 2019 року № 0139523-5208-1123, яким Позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості за 2015 рік, на загальну суму 27078,57 грн.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що Веселівською сільською радою приймались такі рішення: від 16 січня 2015 року № 433 "Про встановлення податку на майно, в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки"; від 02 березня 2017 року № 108 "Про встановлення податку на майно, в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки"; від 22 січня 2016 року № 39 "Про внесення змін в рішення сесії сільської ради № 433 від 16 січня 2015 року "Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки", які було оприлюднено на Дошці оголошень сільської ради і згідно з підпунктом 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 ПК України надіслано до Головного управління державної фіскальної служби у Кіровоградській області. Як з`ясували суди, у зв`язку з тим, що офіційний веб-сайт сільської ради відсутній, рішення за 2015 рік було, окрім Дошки оголошень, оприлюднене на сайті Кропивницької районної ради. Починаючи з 2016 року, відповідні рішення, окрім Дошки оголошень, оприлюднюються на веб-сайті фіскальної служби.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову не відповідають фактичним обставинам та ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник акцентував на тому, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку щодо застосування затверджених органом місцевого самоврядування ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки без урахування норми пункту 12.5 статті 12 ПК України щодо набрання чинності офіційно оприлюдненим рішенням про встановлення місцевих податків та зборів. Стверджує, що набрання чинності таким нормативно-правовим актом закон пов`язує з офіційним оприлюдненням до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому випадку відповідні ставки можуть застосовуватись не раніше початку бюджетного періоду, що наступає за плановим періодом.
Оскільки відповідні рішення Веселівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, яким затверджувались відповідні ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 та 2017 рік не були оприлюднені у встановленому порядку в офіційних друкованих засобах масової інформації, Позивач наголошував на їх незастосуванні для розрахунку сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2016, 2017 роках.
Вказує на те, що в порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи судами попередніх інстанцій взагалі не було перевірено підстави позову в частині розрахунків сум податку на нерухоме майно за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.
Також зауважує, що дійшовши висновку про протиправність визначення до сплати податку на нерухоме майно за 2015 рік, суди залишили поза увагою, що окрім скасованого судами спірного податкового повідомлення-рішення від 13 березня 2019 року № 0139523-5208-1123, яким Позивачу було збільшено суму податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно за 2015 рік, суди залишили поза увагою, що оскарженим податковим повідомленням-рішенням від 1 листопада 2018 року за № 0139522-5208-1123-2 також було визначено до сплати Позивачу суму податкового зобов`язання за вказаним платежем за 2015 рік.
Крім того, скасувавши за результатом адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення від 1 листопада 2018 року за № 0139522-5208-1123-1 в частині жодних повідомлень про зменшення суми податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно за 2016 рік Позивачу від податкового органу не надходило.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), колегія суддів зазначає таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями ПК України, який підлягає до застосування у редакції на момент виникнення спірних правовідносин.
З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII), яким запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається із: податку на майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.
Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України (у редакції з 1 січня 2015 року до 1 січня 2016 року) було встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
У редакції вказаної норми з 1 січня 2016 року до 1 січня 2017 року ставки цього податку встановлювались за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
З 1 січня 2017 року редакція вказаної норми передбачала ставку податку у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.