ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 560/168/19
адміністративне провадження № К/9901/35050/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
суддів: Бившевої Л.І., Желтобрюх І.Л.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року (головуючий суддя: Михайлов О.О.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 вересня 2019 року (головуючий суддя Шидловський В.Б., судді: Матохнюк Д.Б., Боровицький О.А.)
у справі за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Хмельницькій області
про скасування та визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1.Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (надалі також - Позивач, скаржник) звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області (надалі також - Відповідач) від 16 квітня 2018 року № 0539961-1304-2214.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що Відповідачем визначено суму податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно за спірним податковим повідомленням-рішенням всупереч положенню пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України, та без урахування того, що Позивач займається вирощуванням картоплі, пшениці та іншої городини, а також вирощує свиней, що вказує на те, що нежитлове приміщення (картоплесховище) площею 721 кв. м. за адресою: с. Берездів, Славутського району, Хмельницької області не є об`єктом оподаткування.
Також скаржник акцентував на неотриманні рішення податкового органу за результатом розгляду поданої скарги на спірний акт індивідуальної дії.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 вересня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно на підставі пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України у вигляді звільнення від його сплати є одночасна сукупність наступних умов: 1) використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; 2) особа має бути сільськогосподарським товаровиробником. При цьому суди відзначили, що Податковий кодекс України регламентує правовий статус сільськогосподарського товаровиробника виключно як юридичної особи і жодної альтернативи податковим законодавством не передбачено.
Також суд апеляційної інстанції відхилив доводи Позивача стосовно задоволення поданої скарги до контролюючого органу з огляду на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів направлення та отримання податковим органом вказаної скарги.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нову постанову, якою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 квітня 2018 року № 0539961-1304-2214.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Згідно з обставинами, що встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 є власником нежитлової нерухомості, а саме, нежитлової будівлі загальною площею 721 м кв за адресою: Хмельницька область, Славутський район, село Берездів.
16 квітня 2018 року контролюючим органом відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 0539961-1304-2214, яким Позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік у розмірі 11536,00 грн.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
У касаційній скарзі Позивач стверджує про те, що фізичні особи, які займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, володіють та використовують будівлі, споруди, що призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, відносяться до сільськогосподарських товаровиробників для цілей визначення об`єкта оподаткування згідно з пунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Наполягаючи на тому, що займається вирощуванням продукції сільського господарства, скаржник переконаний, що належна йому на праві власності будівля картоплесховища не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Наголошує, що саме функціональне призначення належної Позивачу будівлі використанню у сільськогосподарському виробництві безвідносно до його фактичного використання (експлуатації) є визначальним для визначення об`єкта оподаткування податком на нерухоме майно відповідно до статті 266 Податкового кодексу України. Зазначає про те, що наступне задоволення фіскальним органом скарги Позивача та скасування іншого податкового повідомлення-рішення щодо визначення суми податкового зобов`язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік, з тих підстав, що належне Позивачу приміщення картоплесховища не є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, доводить обґрунтованість доводів Позивача.
Також Позивач зазначив про порушення контролюючим органом процедури розгляду скарги платника податку в частині строків розгляду та направлення відповіді скаржнику, що свідчить про задоволення скарги.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), колегія суддів зазначає таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями ПК України, який підлягає до застосування у редакції на момент виникнення спірних правовідносин.
З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII), яким запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається із: податку на майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.
Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно із пунктом 10.3 статті 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Зважаючи на зміст наведених законодавчих норм, встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є повноваженням місцевої ради, яке виконується шляхом прийняття відповідного рішення.
Висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на тому, що пільга зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати застосовується за сукупністю таких умов: 1) використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; 2) особа має бути сільськогосподарським товаровиробником. При цьому суди вказали на те, що Податковий кодекс України регламентує правовий статус сільськогосподарського товаровиробника виключно як юридичної особи.
Верховний Суд зазначає про необґрунтованість таких висновків судів виходячи з наступного.
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено перелік об`єктів нерухомого майна, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
При цьому, виходячи із системного тлумачення вищевказаної норми ПК України необхідно вказати, що законодавець у кожному буквеному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Кожен з визначених підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ("д"), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу ("е"), сільськогосподарський товаровиробник ("ж"), громадські організації інвалідів та їх підприємства ("з"), релігійні організації ("и"), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ("ґ"), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ("і"), будівлі промисловості ("є") тощо.
Згідно з пунктом "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Аналіз змісту наведеної норми дає підстави для висновку, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати відповідно до пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України є призначення такої будівлі для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а також особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.