ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 819/1523/16
адміністративне провадження № К/9901/40893/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Хохуляка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.01.2017 (суддя - Подлісна І.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017 (колегія суддів: Бруновська Н.В., Костів М.В., Шавель Р.М.) у справі № 819/1523/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-будівельна компанія "Професіонал" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-будівельна компанія "Професіонал" звернулося у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління ДФС в Тернопільській області в якому, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 08.08.2016 № 0002691401.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, висновки відповідача не ґрунтуються на перевірених первинних документах бухгалтерського обліку і податковій звітності позивача щодо господарських операцій та є невмотивованими. Розрахунки між сторонами проведені, заборгованість перед контрагентами відсутня, а тому позивачем відповідно до вимог чинного законодавства дотримані умови формування податкового кредиту та правомірно сформовано податковий кредит по операціях з придбання товару у ТОВ "Вейсес", ТОВ "Домус Альянс", ТОВ "Ідеал Інвест", ТОВ "Зеріс", ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал", ТОВ "Оптіма плюс ЛТД". Висновки контролюючого органу ґрунтуються на припущеннях без фактичного з`ясування відповідачем реального майнового стану вказаних контрагентів та перевірки їх фінансово - господарської діяльності за період, коли виникли спірні правовідносини.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.01.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017 позов задоволено. Податкове повідомлення- рішення Головного управління ДФС в Тернопільській області форми "Р" від 08.08.2016 № 0002691401визнано протиправним та скасовано.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновків про те, що реальність господарських операцій між позивачем та його постачальниками підтверджується всіма належними документами первинного господарського обліку, а також доказами перевезення товарів, а натомість посилання відповідача на наявність окремих кримінальних проваджень не може спростувати реальність господарської операції, оскільки такі не завершені, судових рішень в кримінальних справах постановлено не було, а тому не можуть свідчити про удаваність таких господарських операцій.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати у задоволені позову відмовити. Вказується на те, що судами попередніх інстанцій в порушення засад адміністративного судочинства не була надана належна оцінка наявності рядку кримінальних проваджень порушених за фактом фіктивного підприємництва, які здійснюються відносно майже всіх постачальників позивача, що свідчить про нереальність таких угод. При цьому відповідач доводить, що за позивачем не було доведено дійсного руху ТМЦ, придбаного у таких суб`єктів господарювання.
В письмовому запереченні на вказану касаційну скаргу, яке надійшло ще до Вищого адміністративного суду України, позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані нею рішення - без змін.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками Головного управління ДФС в Тернопільській області на підставі направлень №№ 981, 982, 983, 984, 985 від 26.05.2016 відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 82.1 ст. 82 ПК України проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ТБК`Професіонал" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.
За результатами перевірки складено акт від 29.06.2016 № 264/19-00-14-01/38989673, у якому встановлено серед інших порушення позивачем п. 44.1. ст. 44, п.185.1. ст. 185, п. 188.1. ст. 188 та п.п. 198.1., 198.3. ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2693192 грн., в тому числі: за лютий 2015 року в сумі 229785,00 грн.; за березень 2015року в сумі 222915,00 грн.; за квітень 2015 року в сумі 101565,00 грн.; за травень 2015 року в сумі 236326,00 грн.; за червень 2015 року в сумі 1366093,00 грн.; за липень 2015 року в сумі 46666,00 грн.; за серпень 2015 року в сумі 112906,00 грн.; за вересень 2015 року в сумі 247845,00 грн.; за жовтень 2015 року в сумі 40742,00 грн.; за грудень 2015 року в сумі 88349,00 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 08.08.2016 № 0002691401, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 4039788 грн., в тому числі 1346596 грн. штрафних санкцій.
Судами також установлено, що вказані в акті перевірки порушення позивачем вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Вейсес", ТОВ "Домус Альянс", ТОВ "Ідеал Інвест", ТОВ "Зеріс", ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал", ТОВ "Оптіма плюс ЛТД" полягають у тому, що, на думку податкового органу, господарські операції позивача з вказаними контрагентами фактично не відбувались, з огляду на ряд кримінальних проваджень, порушених, в тому числі, за фактом фіктивного підприємництва таких суб`єктів господарювання.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду, який позов задовольнив.
Разом з тим, касаційний суд вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак таке судове рішення не є такими, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.
Так, Суд розглядаючи дану справу, вважає за необхідне зазначити, що дотримання податкової дисципліни позивача можливо встановити, в рамках виявлених правопорушень відповідачем в акті перевірки, за умови належної оцінки реальності (завершеності) вказаних правовідносин позивача з названими контрагентами, що може бути підтверджено належно сформованими, дійсними документами первинного та бухгалтерського обліку, обов`язковість ведення яких прямо покладено на суб`єктів господарювання.
Такий висновок, зумовлений приписами ПК України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Оцінка таким вимогам надавалась судами попередніх інстанцій поверхнево, без належної оцінки мети правовідносин позивача з його контрагентами, обсягу виконаних ними робіт та послуг на завдання Товариства та часу, за який такі роботи та послуги були виконані.
Крім того, на переконання Верховного Суду суди, вирішуючи спір надавали оцінку другорядним документам бухгалтерського обліку. Тоді як документи первинного обліку на підставі яких саме і здійснюється бухгалтерський облік, відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції чинній на час виникнення у позивача господарських операцій) не оцінювались в судовому порядку.
Разом з тим, Верховний Суд наголошує, що предметом судового аналізу під час розгляду подібних спорів мали бути наступні документи первинного обліку, зокрема видаткові/податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання виконаних робіт (послуг), касові ордери (прибуткові та видаткові), рахунки-фактури (інвойси), бухгалтерські довідки, та інші документи, що підтверджували здійснення господарської операції.
При цьому відповідні первинні документи мають відповідати вимогам, які закріплені приписами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно із яким первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до статті 9 названого Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.