ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 817/517/16
адміністративне провадження № К/9901/31749/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.07.2016 року (суддя Сало А.Б.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 року (головуючий суддя Жизневська А.В., судді: Котік Т.С., Охрімчук І.Г.) у справі №817/517/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач, підприємець, платник податків) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (надалі відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.03.2016 року №0000321742, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 45 786,99 грн., від 14.03.2016 року №0000331742, яким підприємцю визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 488 016,17 грн., вимогу податкового органу про сплату боргу (недоїмки) від 11.03.2016 року №Ф-07 на суму 94 689,32 грн. та рішення контролюючого органу від 24.03.2016 року №0000341742 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного соціального внеску в сумі 9 468,93 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом, на думку позивача, зроблено неправильний висновок про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат суми витрат на придбання товарів, які не були оплачені у звітному податковому періоді, сум ПДВ та судового збору, та відсутності первинних документів в підтвердження здійснення господарських операцій.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 24.03.2016 року №0000321742, від 14.03.2016 року №0000331742, вимогу податкового органу про сплату боргу (недоїмки) від 11.03.2016 року №Ф-07 та рішення від 24.03.2016 року №0000341742 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного соціального внеску.
Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.07.2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи, які, на думку податкового органу, полягають у неврахуванні судом, що витрати на придбання товарів не підтверджуються первинними документами. Зазначає, що судами не враховано, що у відповідний звітний період позивачем не було сплачено кошти за отриманий товар, чим занижено витрати. Посилається на заниження платником податків бази для нарахування єдиного соціального внеску для фізичних осіб-підприємців.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено планову документальну виїзну перевірку з питань дотриманням вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складено акт від 11.03.2016 року №24/2834206377/17-16-17-01-19 (надалі - акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення платником податків статей 138, 139, 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження оподатковуваного доходу за 2014 рік на суму 1 885 329,15 грн., за 2015 рік на суму 46 526,58 грн.; пунктів 164.1, 164.3 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого платнику податків донараховано податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю в сумі 325 004, 11 грн.; підпункту 14.1.180, пункту 14.1 статті 14, пункту 54.2 статті 54, пункту 57.1 статті 57, пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.5 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, пункту 171.1 статті 171, пункту 176.2 статті 176, пункту 177.7 статті 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого сума утриманого, але не перерахованого до бюджету податку на доходи фізичних осіб становить 6 714,63грн.; пункту 2 частини 1 статті 7, частини 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VІ, внаслідок чого донараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 94 689,32 грн.